Іванці вже було 39, а вона все ніяк свою доля не могла зустріти. Співробітники вже і сватали дівчину, і поради давали, та все нічого не виходило.
На свого сусіда, який приділяв так багато знаків уваги, Іванка й дивитися не хотіла. Той був менший за неї зростом, а вона дівчина видна, завжди на підборах.
– Не пара він мені, і все, – говорила дівчина, хоча Мирослав добре стояв на ногах, своя квартира, бізнес. Сусіди казали, що йому мішає сором’язливість, а що там насправді, хто його знає.
Дівчина вважала, що заслуговує на кращого, а роки безжально летіли…
– Іванко, а ти не пробувала в інтернеті зареєструватися на сайті знайомств? Моя одногрупниця там такого кавалера відхватила. Тобі також варто спробувати.
Ці слова зачепили Іванку, і через тиждень вона таки наважилася.
Від шанувальників не було покою. Один перед другим писали дівчині приємні слова, та найбільше їй сподобався Єгор. Сам, як він писав, забезпечений: квартира, робота. З фотографії на неї дивився досить приємний чоловік. Він навіть на два роки молодший за Іванку, але через це він не турбувався.
Вже за декілька днів вони зустрілися. Дівчину здивувало те, що прийшов він без квітів, але подумала, може це застарілі методи. В кафе він замовив дві кави та шоколадку. З вигляду був трохи не такий як на сайті, але й не поганий.
– А де ти живеш? – почав розпитувати “наречений”.
– Та тут, не далеко, а що?
Якось слово за словом, і Єгор з Іванкою направилися в сторону дому. Іванка, як годиться, нагодувала чоловіка борщем, навіть налила міцненької для кращої розмови.
– Ой, видно, що чоловічої руки в хаті бракує. І поличку докрутити потрібно, і вікна поміняти. Та що казати, ось переїду я до тебе жити, та й все зроблю.
Якось здивували Іванку такі швидкі плани Єгора.
– У тебе ж своя квартира є, чому зразу до мене?
– В тебе попросторіше, та й район кращий.
В той момент Іванку осінило, що кавалер на ній нажитися хоче, і давай акуратно “просити” з квартири, а той як з ланцюга зірвався, не піде і все, коли та почала прямим текстом говорити, він і показав своє справжнє “я”.
Вже біля самого ліфта почав голосити, що Іванка його обікрала, бо в нього в сумці були гроші, а тепер нема…
В той час додому повертався сусід Мирослав. Його здивувала така картина. Він швиденько позбувся нав’язливого кавалера, і порадив з такими більше не зв’язуватися.
Іванка в той день поглянула на свого сусіда з іншого боку, і зрозуміла, що її щастя? ось тут, під носом, а вона випробовує долю в інтернеті…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла