– Послухала поради колег, тепер розлучаюся і думаю, а чому я раніше на розлучення не подала? У чоловіка брат є, старший, 6 років у них різниця. Мати їх одна виховувала, вічно на роботі пропадала. Толя Вані і за маму, і за тата був. У садок, в школу, на тренування все Толя водив. Обіди варив, з уроками допомагав. Виросли брати, а відношення протекційне у Толі до Вані так і залишилося, – скаржиться жінкароків 25 в черзі в лікарні.
– Тол … Толя… нахмурила бровки співрозмовниця дівчини, тримаючи на руках дитину.- А, це світленький такий, все на весіллі твого Ваню обіймав?
– Він самий. У нас з весілля фотографій, де Ваня в обнімку з братом, більше, ніж зі мною. Або я десь на задньому фоні, а Толя на передньому плані. Я фотографу за таку роботу розрахунок не хотіла давати, але ми домовилися.
– Я б взагалі платить не стала, ось ще! Взявся за роботу роби нормально. Наречена головна людина на будь-якому весіллі.
– На будь-якому, крім мого. Гаразд, чорт з нею, з весіллям. Толя працює на виробництві, там сухарики і насіння роблять. Робочий день у Толі закінчується о пів на третю. Взагалі, офіційно, зміна у нього до п’яти. Але їх відпускають, коли план виконаний. Звільняється він рано. 34 роки у мужика сім’ї немає, живе з мамою. Зайнятися нічим, ось він до нас і йшов. Кожен день сидів.
– Я в декреті, дитини не погодувати, у мене – студія. Відходити і відвертатися він не хотів, іржав – «що я там не бачив?». Плюсом годувати його треба було і розважати. Я чоловікові скаржилася – марно. Ваня приходив з роботи і з братом в приставку грати, до пізнього вечора.
– Та ну. І самому не стрьомно було? Прийти на 20 квадратів до пари з дітьми і грати?
– Йому пофігічно було. Самий смак годині о 9 вечора починався. Свекруха приходила, за старшим синочком і молодшого побачити заодно. Щовечора! Я в душ сходити не могла: чаю їм налий, бутерброди зроби. Готувати щодня доводилося.
– Який жах. Як ти це терпіла? Вигнала б цього братика та й по всьому!
– Виганяла, – сумно зітхнула дівчина. – Ваня за них заступався. Говорив – не подобається, сама йди. І ці поруч стоять, підсівають, «дружина – тимчасове явище, мама і брат – назавжди!». Я, як Насті рік виповнилося, на роботу вийшла. Мені мама грошей на садочок дала.
Виходить, коли треба було платити за другий місяць, у мене до першої зарплати два тижні було. Я в саду домовилася. Мені назустріч пішли. У Вані попросила. Толя втрутився: «Справа жінки повинна вдома сидіти, дітям соплі витирати, чоловікові годувати». Ваня розсміявся і не дав мені грошей, сказав Толя справу говорить.
– Я б одразу послала! Нафіг такий чоловік?
– Якщо чесно, я про це навіть не думала. Та й коли поруч Толі не було, Ваня нормальним був. На садок знову у мами взяла, що робити. Отримала першу зарплату, мене колеги в кафе запросили, відзначити. Я Вані подзвонила, щоб він дочку забрав і пішла в кафе. За дві години, поки ми там сиділи, мені чоловік подзвонив кілька разів, прийшло гнівне повідомлення від свекрухи: «Ти розважаєшся, поки чоловіки з дитиною сидять. А вони з роботи, втомилися. Безсоромна!».
І від Толі пара дзвінків було, з наїздами. Я не витримала розплакалася. Мене колеги давай розпитувати, я їм все і виклала, як на духу.
– Ой, я б так не змогла чужим людям та приватне викладати.
– Накипіло, просто накипіло. Мені дівчата дали пораду хорошу. «Раз не можеш сама брата чоловіка вигнати, зроби так, щоб чоловік його сам».
Загалом, сенс поради був такий: змусити чоловіка ревнувати. Я так і зробила. Додому прийшла з посиденьок годині о восьмій, вислухала яка я нехороша і пішла в душ. З душа вийшла в прозорому халатику. Ваня ні слова не сказав, а ось Толя слину ковтав сидів. І на наступний вечір я в ньому ж ходила, але вже з панчохами. Дивлюся Толя з мене око не зводить.
– Ну як? Вийшло?
– Свекруха прийшла, поки я в душі була. Я в своєму халаті виходжу, вона мене як побачила, з кулаками кинулася, накричала, Толю з Ванею за шкірку і додому до себе. Вчора Ваня приходив, речі забрав. Сказав, що все про мене знає, що йому матуся оченята відкрила. І дочка-то невідомо від кого. А я дивлюся на нього і не вірю. Ніби очі відкрилися. Як згадала, скільки лайна на мене за наш шлюб вилилося, мені аж погано стало.
Вигнала його, речі з балкона викинула. На всіх сорочках маркером написала «Толя ван лав» і «Мамина спідниця рулить». Не повіриш, легше стало. Як можна було бути такою дурною? Сама себе не розумію. Сьогодні на розлучення подала, поки мама з Настею сиділа. Настя прихворіла трохи, я на лікарняний вийшли. Я за рецептами і прийшла, нам ще немає трьох років, безкоштовно дадуть.
– Так, тобі зараз непросто буде, – кивнула дівчина з немовлям. – Але краще одній, затягнувши пояс, ніж з таким недомужем, як у тебе.
– Ось і я про те. Де раніше розум був? – посміхнулася дівчина, вибачилася перед співбесідницею і прошмигнула в кабінет, за рецептами.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!