Вийшла мама заміж. Начебто і порадіти треба, але її чоловікові всього 25 років тоді було, він старший за мене всього на рік!
Як він до нас переїхав, мене «попросили» переїхати. Я стала на розміні квартири наполягати – вона нам з мамою в рівних частках належить, від тата залишилася.
– Тобі не соромно, мати рідну гнати? – посміхаючись питав у мене Ігор, мамин тоді ще коханець.
– А тобі не соромно, на квартирі одружитися? – парирувала я.
Не просто так, він мені не подобався: поки мама на роботі, він до мене підступив. Пропонував маму вижити, обманом у неї її половину квартири відняти. Я з обуренням відмовлялася, плануючи здати його мамі. Але він встиг раніше.
Він сам забрав маму з роботи, на татовій машині, і наплів їй, що я до нього пристаю. Мама з порога на мене напала:
– Вертихвістка! Завагітніла незрозуміло від кого, мені на шию дитину повісила, а зараз так мені дякуєш? До чоловіка мого лізеш? Збирайтеся і пішли геть звідси!
Ми з донькою нікуди не пішли – це і моя квартира теж. Але атмосфера будинку загострилася до краю: Ігор не давав мені проходу, налаштовуючи маму проти мене.
Коли вони одружилися, то Ігор почав умовляти маму переписати на нього її половину квартири. Аргументуючи це тим, що побоюється за мамине життя:
– Адже твоя дочка від мене без розуму, а ти сама знаєш, на що здатна закохана жінка, – говорив він мамі.
Я вирішила не чекати кінця цього цирку і запропонувала матері продати квартиру, а гроші поділити. Вона не погоджувалася, заявляючи, що це її квартира, що батько повинен був написати на неї заповіт, що я його сховала від неї. Я сміялася:
– Мамо, ми не в Америці живемо, ти серіалів переглянула. Якщо людина написала заповіт, то зберігається у нотаріуса.
Але тут Ігор вирішив умовити маму на продаж. Його можна зрозуміти: або він буде чекати багато років, щоб успадкувати від неї половину половини квартири, або куплена квартира буде вважатися спільно нажитим майном.
Батькова квартира була продана, ми роз’їхалися, і я зітхнула з полегшенням. Якщо мамі він так подобається, то і хай живе з ним, мені то яке діло.
Ігор розлучився з мамою через рік. Він витратив з нею всі татові накопичення, здав усе мамине золото по ломбардам і розлучився, поділивши квартиру. Маминих грошей вистачало лише на кімнату на околиці, тоді вона прийшла до мене в будинок.
Я працювала, дитина ходила в садок, ми по-тихоньку робили ремонт і обживали, обростаючи меблями.
Мама прийшла до мене не просто так. З її слів, в тому, що вона на вулиці, винна я. Адже це була моя ідея продати квартиру. Насамперед вона почала шукати сліди присутності її Ігоря в моїй квартирі:
– Де він? Признавайся, він через тебе мене кинув?
Я покрутила пальцем біля скроні:
– Мамо, ти вийшла заміж за альфонса. Чим думала? Хоча, можеш не говорити і так зрозуміло. Немає його тут, він мені ніколи не подобався, на лобі в нього написано «шахрай».
План у мами такий: я продаю свою квартиру, вона додає мені свої кошти і ми беремо іпотеку на моє ім’я, і живемо дружно в купленій квартирі.
– Навіщо? Щоб у тебе з’явився черговий «Ігор»? Хоча ні, знаєш як буде: Ігор дізнається про те, що у тебе знову є що ділити, прийде і впаде до тебе в ніжки, прощення випросить і все повториться. Воно мені треба? Візьми собі студію, гроші на перший внесок у тебе є, зарплата у тебе хороша, кредитна історія – відмінна, банк точно схвалить.
Мама на мене образилася – як так я їй відмовила у продажу моєї квартири.
Квартиру вона не купила – помирилася з Ігорем, який допоміг матері розтринькати її частину грошей за продану при розлученні квартиру і знову зник. Вона знову прийшла до мене, тільки вже без грошей.
Ось є ж такі люди, яких життя нічому не вчить. Другий раз на ті ж граблі по імені «Ігор», це я вно перебір для моєї не дуже розумної мами.
Я домовилася з бабусею, маминою свекрухою та погодилася дати притулок моїй маму, відразу її попередивши:
– На квартиру навіть губу не розкочувати, внучці залишу.
Зараз мама живе «щасливо» зі своєю свекрухою. Так само «щасливо», як жила я в одній квартирі з її колишнім муженьком. Сама винна!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
