Вперше вийшла заміж дуже рано, в 17 років, бо покохав мене хлопець з райцентру, а я дуже хотіла втекти з нашого маленького села. Народила доньку Соломійку в 18 років. Чотири місяці ми з чоловіком жили окремо, я ходила на навчання до медучилища, чоловік був із донькою.
Нам було добре. Ми все робили разом, і готували, і прибирали, і пелюшки прали, і гуляли з коляскою. Навчання закінчилося, і свекруха взялася умовляти чоловіка, щоб ми переїжджали до неї, мовляв допоможу з дитиною, коли ми працюватимемо. І ми переїхали. Так все і почалося.
Спочатку свекруха забирала доньку серед ночі, щоб заспокоїти якщо вона плакала, адже я сама ще мала і не вмію заспокоїти власну дитинку.
Потім забирала Соломійку в свою кімнату без просу просто так, погратися – як вона казала. А потім взагалі перестала підпускати мене до донечки, аргументуючи це тим, що мала спить, грається, їсть і так далі.
Через деякий час ми переїхали жити окремо, але стало ще гірше. Таїсія Борисівна без попередження забирала доньку з ясельок, і я її днями не бачила. Або наказувала синові привезти дитину до неї погратись. Він, звичайно, покірно слухав.
Я чинила опір всьому цьому, як могла, але не допомагало. Всі наші розмови закінчувалися конфліктами і словами чоловіка:
“Не чіпай мою матір!”
Через 5 років ми з Тарасом розлучилися. Якщо зараз донька приїжджає до свекрухи на кілька днів, то це щось з чимось, після повернення додому Соломійка ходить зла, їй ніхто не потрібен, вона нікого не слухає, не подобається сама собі у дзеркалі. Завжди минає кілька днів, перш донечка оговтується від спілкування з бабусею.
Я знову вийшла заміж. У мене є маленький синочок. І у нас все гаразд. Свекруха не шкодить, ми з вірою Павлівною разом готуємо на сімейні свята, я іноді прошу у неї поради. Щиро люблю свою нинішню свекруху. Різні вони бувають, ці мами чоловіків. І мають великий вплив на шлюб своїх синів.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.