Можливо, моя ситуація здасться дурною або надуманою. Але, як кажуть, наболіло. Мені 35 років, 25 з яких я брюнетка. Мій природний колір волосся русявий з рудим відтінком. У дитинстві була яскраво-руда, потім, коли подорослішала, потемніла.
Але мені завжди в душі хотілося стати брюнеткою. Ще у підлітковому віці я пофарбувала волосся в чорний колір і не шкодую про це. Красиво і яскраво. Ніхто і не здогадувався, що це не справжній колір, адже на додаток я робила легку засмагу і носила контактні лінзи карого кольору.
Все було чудово, мене все влаштовувало. Вийшла заміж. Звичайно, чоловік Артем в курсі всіх трансформацій, це не приховаєш від нього, він ставиться до цього спокійно. Хочеш – носи, не хочеш – не носи. Народилися діти. Син і дочка. Руденькі, обоє в мене. І ось тут і почалося!
Всі, буквально кожен знайомий або родич, питає мене: «А в кого діти такі руді? Це не Артема нашого!».
Спочатку жартувала: «У сусіда». Але рідня такі жарти не завжди сприймає з юмором, дивляться косо. А незнайомим казала, що в чоловіка пішли, адже Артем не завжди знами кругом ходить. Він до речі, русявий. Коли він з нами, вже така відповідь не підідйде. Та й брехати вже набридло, стала говорити, що в мене діти. Що я руда і фарбуюся. Тут далі – класичне запитання: «А навіщо?».
Ну що тут сказати? Не подобається рудий колір, значить і діти мені неприємні, так чи що? Подобається рудий, тоді чому не ходжу як є, а фарбуюся в чорний?
Одним словом, я заплуталася і втомилася. Може хтось допоможе порадою, буду вдячна. Я б вже ходила рудою, аби всі від мене відчепилися з такими питаннями, але відрощувати свій природний колір – довго і клопітно, та й не особливо хочеться. якщ очесно. А ці плітки вже дістали і втомили. не виходить не звертати увагу.
Автор: Стефанія
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
