Вийшло так, що через мене у такий непростий час сину й невістці довелося взяти великий кредит на житло.
У мене є онуки, але няньчити їх мені не дозволяють. Звичайно, я бачу їх на сімейних святах, але це відбувається так рідко, що навіть не рахується. І все через розлад з невісткою, яка постійно знаходить привід, щоби дітей у мене не залишити. А син її завжди слухає. Адже його дружина Уляна – акторка ще та, може й заплакати, якщо їй щось потрібне.
Все почалося з того, що син одружився та привів свою обраницю Уляну до нашої двокімнатної квартири. Я цьому не зраділа, але й не заперечувала. Вони заселилися до меншої кімнати на 10 метрів, а я залишилася жити у своїй на 17 метрів. І спочатку все було гаразд.
А потім невістка чекала дитину і почалися розмови, що їм потрібно більше місця. Захотіли переїхати до моєї кімнати. Але я була проти. Чому я маю поступатися, тим більше що їхня кімната завжди була дитячою? Я вас не виганяю, живіть собі на здоров’я, але й мої кордони не порушуйте.
Але з кожною такою розмовою емоції загострювалися. Востаннє ми добре посперечалися, і це стало останньою краплею. Через 2 дні син знайшов орендовану квартиру, і вони переїхали. А я стала ворогом народу номер один, наче я їх виставила надвір.
Дивно, але при цьому до сватів молоді чомусь не поїхали. Напевно, ті їх не звали. Хоча батьки невістки мешкають у просторій трикімнатній квартирі, і там місця явно було б більше. Але хай так. Я спочатку хвилювалася, а потім вирішила, що це навіть на краще. Вони вже дорослі, будують молоду сім’ю, то нехай навчаються бути самостійності.
А недавно син із невісткою взяли квартиру в кредит і тепер говорять, що доводиться всі гроші за житло віддавати. Тепер у мене два онуки, різниця між дітками півтора роки. Але навіть у гості вони приходять ненадовго.
Минулого тижня був у мене ювілей, добре посиділи. А потім вони зібралися додому, і невістка каже дітям:
– Збираємось додому. Місця тут мало, бабусі з нами буде тісно, тому давайте швидше одягайтеся.
Це вона з натяком на нашу останню суперечку. Стільки часу минуло, а вона носить це в собі, не забуває.
Натомість її батьки – святі, чесне слово. Вони для онуків “бабусечка” та “дідусь”, вони дітей можуть навіть на тиждень до себе взяти. А я не можу, я просто “баба Олена”. І подарунки онукам купую, і гроші через сина передаю, а все без толку.
Спробувала поговорити з батьками невістки, але вони теж налаштовані проти мене. Ще й зловтішаються. А у сина не той характер, щоб на своєму наполягти, він танцює під Улянину сопілку. Ось таке в мене життя тепер просто через те, що відстояла свій комфорт свого часу.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
