fbpx
життєві історії
Вирішила поговорити з батьками на цю тему. Вони сказали, що раз у них троє дітей, то вони і не можуть залишити майно комусь одному, і вони не будуть зважати, що одні мають своє житло, а інші ні. А мене ніхто не змушує допомагати, вони звикли обходитися тим, що є

Нас в сім’ї троє дітей, я наймолодша. Батьки вже пенсіонери, дохід маленький і я їм допомагаю, як лише можу. Старші сестри вийшли заміж, у одної маленька дитина, в іншої – двоє діточок. Батькам вони не допомагають, говорять, що гроші потрібно витрачати на дітей, а батькам вже багато не потрібно, є одяг, житло, а на продукти досить двох пенсій.

До недавнього часу я не наполягала, вирішила, що може, у них немає можливості, але коли старша сестра придбала автомобіль, мене це дуже здивувало. Я подзвонила і запитала, невже у неї немає зайвої тисячі для людей похилого віку, які виростили її, вивчили і допомогли побудувати будинок, в якому вони живуть. Вона відповіла, що я просто їй заздрю, і що мене ніхто не змушує допомагати батькові й матері.

Інші батьки навіть з пенсій допомагають онукам і дітям, і навела приклад своєї подружки. Мені стало гидко від такої розмови, я зателефонувала середущій сестрі, щоб розповісти про це. Та мене вислухала, але не стала підтримувати, сказавши, що розуміє старшу сестру, так як у самої дитина і знає, скільки на неї йде грошей. Сказала, що мені легко говорити, адже я одна.

Так, я незаміжня, але у мене невелика зарплата і немає свого житла, я орендую не квартиру, а кімнату, так дешевше. Вони живуть в своїх будинках (середня сестра в квартирі чоловіка), а я на своє житло навряд чи коли-небудь зберу. Хіба, що чоловік буде з квартирою.

Батьки живуть в маленькому містечку, мають дачу. Але років п’ять тому вони написали заповіт, де все їхнє майно ділитися порівну на нас трьох. Значить, я навіть повернутися до рідної домівки не зможу, якщо що, адже там у мене тільки третя частина квартири. Але якщо так, то і допомагати потрібно всім порівну, хіба не так?

Вирішила поговорити з батьками на цю тему. Вони сказали, що раз у них троє дітей, то вони і не можуть залишити майно комусь одному, і вони не будуть зважати, що одні мають своє житло, а інші ні. А мене ніхто не змушує допомагати, вони звикли обходитися тим, що є. Але я ж бачу, що вони відмовляють собі багато в чому, а батькові ще й ліки потрібно кожен місяць купувати. Зараз я залишилася винною у всіх.

Сестри не хочуть спілкуватися, живуть своїм життям, а батьки звинувачують мене в тому, що я всіх посварила, і їм тепер незручно перед старшими дочками, кажуть, що я так все подала їм, ніби це вони скаржаться на брак грошей.

Що тепер робити, не знаю. Батьки попередили, що грошей від мене не візьмуть, і іншої допомоги теж.

Я просто хотіла, щоб було краще для них, а вийшло, як завжди.

Передрук без гіперпосилання на ibilingua суворо заборонений!

Фото ілюстративне – semesinapovo.mk

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!