Вирішила я остаточно розлучатися з Тарасом. Але розлучатися треба по-розумному. Досить уже, наробила й так у житті під впливом емоцій. Тепер у мене дитина на руках, і діяти треба виважено та не поспішаючи!
У мене є чіткий продуманий план: згідно з ним, розлучення має відбутися через рік. Зараз я потихеньку збираю гроші. Під приводом того, що мені треба одягнутися перед виходом на роботу з декрету, я оновлю гардероб, куплю собі новий зимовий одяг, взуття: після розлучення коли ще вдасться викроїти на це гроші!
Восени дитина піде у сад, місце вже дали. За кілька місяців маленька адаптується, я вийду роботу, більш-менш усе встаканиться – і тоді я відкриє карти перед чоловіком.
Хтось скаже, що я чиню некрасиво, але так не думаю. Гроші збираєю сімейні, так, зароблені чоловіком. Але по-перше, інакше чоловік їх все одно прогуляє і не помітить, а по-друге, накопичую та відкладаю я завдяки тому, що віртуозно економлю вже досить давно: не купую напівфабрикати, багато готую, відстежую акції та не лінуюся ходити у далекі магазини за м’ясом та овочами п оскадках.
Не передумаю, надто вже багато непорозумінь накопилося. Різні ми, от і все.
Ми з Тарасом давно вже живемо кожен своїм життям. У мене дитина, будинок, побут, у чоловіка – зустрічі з друзями, дні народження, корпоративи та інші радості. Звичайно, я і ображалася, і плакала, і сцени влаштовувала і «намагалася бути мудрішою».
Що тільки не робила, адже хотіла зберегти сім’ю. Пробувала і сама на ситуацію подивитися по-іншому, і з чоловіком поговорити, і обов’язки якось по-новому розподілити – але не досягла успіху. Минали тижні і місяці, і прірва між нами з Тарасом лише зростала. Мені просто здається, що він зарано одружився, не був готовий до родини.
Мабуть, колишніх почуттів уже не повернути. Останнім часом я вже і сама перегоріла. Тепер я взагалі не виношу присутності чоловіка у домі. НЕ подобаються, як раніше, його жарти, сміх, сам голос, як він ходить, їсть і сидить на дивані. Коли за ним зачиняються двері, я полегшено зітхаю – нарешті до вечора не бачити його. А якщо пощастить, то й до ночі. Ех, та що казати. Все вже вирішено.
Ще навесні, на початку березня зовсім несподівано я отримала у спадок від дальньої родички будиночок у селі. Так, немудрий, хатинка-розвалюшка, майже на курячих ніжках десь на Закарпатті. Але ж хоч щось за душею! У крайньому разі, продати можна буде. Все-таки мені з донечкою якась підмога.
Зненацька, чоловік теж зацікавився. Викликався звозити, подивитися спадщину.
Поїхали по снігу ще, ледве дісталися, але Тарасу й місце, і будиночок несподівано сподобалися.
– Тут треба руки прикласти! – міркував він усю дорогу назад. – О, я знаю, що ми зробимо! Надбудуємо, перебудуємо, зміцнимо! Та я! Я все зроблю за літо! Будемо дочку на природу возити! Там повітря свіже, ставок! Я гойдалки збудую, пісочницю зроблю – щоб не сиділа у місті! А можна дім утеплити – і взимку туди приїжджати! На Новий рік, наприклад! Ялинку у дворі вбирати.
«Ага!» – втомлено думала я.
Я була впевнена, що чоловік за кілька днів і думати забуде про цей будинок.
Проте чоловік загорівся не на жарт. Дізнався ціни на будматеріали. У квітні з’їздив туди вже без сам, повернувся ще у більшому захваті – збирається завозити туди будматеріали та робити ремонт. Десь робітників наймати, десь сам. Планів – купа.
Друзям розтрезвонив – їде, мовляв, на сімейне будівництво.
Але жити з ним я все одно не хочу. Говорити йому про розлучення зараз, коли я не маю роботи і дитина на руках – теж не буду. А дозволити йому вкладатися в мій будинок, дочекатися, коли він усе збудує, і розлучитися – це ж якось непорядно? Якось мені не по собі.
Начебто непорядно це – використовувати людину втемну.
З іншого боку, він захопився так, що не втримаєш. Нехай будує?
А потім розлучитися з Тарасом як ні в чому не бувало?
Чи не розлучатися, а жити через будиночок цей? Все-таки в наш час будинок звести непросто. І матеріально, і морально. Сама я подужаю таке навряд чи. А дитину справді добре б вивозити на літо хоча б за місто, на дачу. Як же мені бути?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
