Вирішила я якось речі, з яких вже донька виросла, віддати. Але у знайомих дітки старше моєї. І я подумала, провернути все через місцеву барахолку «Віддам за смакоту.» За матеріалами
Часто мені на даному сайті траплялися такого роду оголошення, що віддам кофту такого-то розміру за кг цукру.
Або віддаю дитячий комбез за пральний порошок такої-то марки … Продавець з мене – ніякий. Не вмію я торгувати. Тому, вирішила скористатися даною групою.
Речі хоч і поношені, але не рвані і не запрані до дірок. Джинси з вишивкою не втратили свій колір, футболка з кумедним принтом, носили рідко, і вона не розтягнулася.
Пару теплих кофтинок, тапочки літні, шапочка з шарфиком, рукавички плюс розвиваюча іграшка. Розмістила оголошення, виклала фотографії та призначила «ціну» – віддам за шоколадку.
В цей же день одна матуся мені написала, що мовляв, дуже потрібні речі, і не могла б я сама приїхати і віддати їй, просто так? А то грошей немає. Мовляв, дитина, все таки. І пише адресу – це виявилося на іншому кінці міста.
Відповіла відмовою. І нехай я виставила себе злою тіткою, але у неї бачте дитина, а я не маю? Якщо так потрібні речі, приїжджай і забирай. Я віддам, не питання. Але я тобі не доставка додому.
Далі ще одна матуся пише, чи не могла я віддати це просто так? Без шоколадки? Ні, не могла б! Я пропоную речі на хвилиночку, без дірочок і плям, які неможливо відіпрати. Я їх свого часу купувала сама особисто. Невже шоколадка це так дорого?
Так, може я тут занадто пішла на принцип. Але, я ніколи не просила щось віддати безкоштовно, прикриваючись #уменеждитина!
Я не знаю, це що, тренд такий просити все даром?
Інша жінка написала що її все влаштовує, і вона готова приїхати сьогодні ввечері і забрати речі. Окей. Обмінялися телефонами, я дала свою адресу.
Домовилися, що вона під’їде після шести. Але вона не з’явилася і о сьомій годині. Дзвоню – трубку не бере. Якщо не можеш під’їхати, то хоча б відпиши. Навіщо прив’язувати людини до місця? Мало мені потрібно піти у справах.
На наступний день вона сама зателефонувала, вибачилася і запевнила що заїде обов’язково після обіду. Я її попередила, що якщо у Вас не вийде – не ображайтеся, речі я передам іншим. Але, як і слід було очікувати, після обіду ніхто не приїхав.
Ближче до вечора мені написала одна жінка. Речі потрібні для внучки, у дочки положення важке, ось допомогти хочу. Куди підійти? Називаю адресу, як виявилося, вона не далеко живе. Через годину прийшла і дає мені пакет.
А там пару бананів, яблука, шоколадка і упаковка маленька соку. Я відмовилася брати, сказала, що візьму тільки шоколадку.
Але жінка ніяких заперечень не прийняла. Взяла речі, подякувала. Попросила, якщо раптом буду ще речі віддавати, щоб прямо їй дзвонила.
А та мадам, яка все обіцяла приїхати, зателефонувала мені через два дні з питанням, вгадайте яким?
