Справа в тому, що моя подруга Віка живе на широку ногу і щоразу купується, як перед святом, тому я й вирішила зробити їй зауваження.
Я сама заміжня, маю 32 роки. Дітей нема, але плануємо. Живемо із чоловіком у столиці, маємо досить звичайну, середню зарплату – як у всіх.
Дружимо сім’ями з іншою парою. І ось це питання мене віднедавна почало дуже цікавити. Хто ж із нас правий?
Наші друзі мешкають у сусідньому мікрорайоні. Як і ми, вони винаймають квартиру. Дітей також немає.
Однак у них достаток трохи вищий: чоловік знайшов роботу за спеціальністю і, як результат, він непогано зачепився.
Віка й Женя чудові люди, ми часто разом зустрічаємося, раніше навіть у кіно ходили, але зараз якось дедалі частіше не вистачає часу навіть на це.
Так ось, про що це я. Після походу до супермаркету ми з чоловіком ніколи не викидаємо чек, щоби вдома вивчити ціни, розібратися, що й наскільки подорожчало за останній тиждень. Не подумайте, ми ніякі не скнари, просто намагаємось економити і тримати гаманець в порядку.
Знову ж таки, наш стандартний раціон не відрізняється якимись надмірностями. Каші, крупи, трохи курятини та свинини. Хліб, картопля, овочі та й так далі. Прості продукти для звичайних страв.
Якщо хочеться поласувати делікатесами, то це хіба дочекатися свят. Таким чином ми тримаємо себе у формі, не переїдаємо та непогано зберігаємо бюджет на якісь важливіші покупки.
А якщо говорити дуже чесно, то я іноді сперечаюся з чоловіком, умовляючи його взагалі відкладати гроші на майбутнє.
У нас вже є маленька заначка для дитячих речей і всього такого, та й на чорний день кошти також мають бути. Ми ж сім’я і маємо бути готовими до непередбачуваних обставин, особливо зараз.
Тепер про наших друзів. Вікторія й Женя теж молоді люди. Але повна наша протилежність. Щодня у них як свято, живуть на повну котушку. Завжди.
До магазину йдуть, як за день до Нового року чи Великодня. Беруть навіть у прості будні дні все лише найкраще.
Коли ми буваємо в них у гостях, то тільки дивуємося. На столі завжди лише фермерські продукти, повно дорогих делікатесів.
Я вже не пам’ятаю, коли востаннє оновлювала гардероб, а у подруги щосезону нова дорога пара взуття. Куди вона стару діває?
А якщо з’являється якась приваблива нагода виїхати відпочити – вони одразу ж.
Ось так і виходить, що за більшого, ніж у нас, сімейного бюджету, вони живуть від зарплати до зарплати. У зв’язку з цим навіть кілька разів позичали в нас гроші.
І не те щоб я на це скаржуся: завжди віддавали вчасно і щоразу запрошували нас у ресторан власним коштом. Але це ж повна безвідповідальність!
Адже вони теж хочуть дітей, хочуть стати дорослими. Але при цьому нічого для свого дорослішання не роблять. Зате ходять завжди щасливі, задоволені, начебто справді живуть одним днем.
А чоловік у мене дуже вразливий, і через них я іноді чую від нього аргументи, що й нам так варто пожити.
Тому я розумію, що Віка й Женя – поганий приклад, абсолютне нерозуміння правил життя, жодного саморозвитку. Тільки свято та постійні вихідні.
Я розумію, людина радіє життю, але ж не можна так. Ми ж дружимо, тож дивитися на таку позицію крізь пальці я не можу і не буду. Доводиться щось вирішувати, як діяти.
Порадьте, як би ви вчинили в нашому випадку з чоловіком? Це найближчі наші друзі, можна сказати, єдині.
Однак, по-перше, мене ця ситуація надто бентежить і я гадаю припинити наше спілкування – зі зрозумілих причин. А по-друге, ми ще досить молоді, тож знайти інших приятелів, думаю, не важко.
Якщо хтось мав схожу історію, я була б дуже рада дізнатися, як ви її вирішили. Для мене це дуже важливо, бо найкраще, на мою думку, вчитися на чужому прикладі, бо можна зважити всі за та проти.
Ми б теж могли витрачати всі відкладені гроші на якусь нісенітницю.
Повірте, нам це сподобалося б. Але що ми робитимемо, коли з’явиться дитина чи станеться інша ситуація, яка вимагатиме чималих коштів, особливо в такий час, як зараз, не можливо про це не думати.
Передрук без посилання на сайт заборонено. Фото ілюстративне.
