fbpx

Вирішили свекруха з Данею продати їхню квартиру і купити житло в Києві, я погодилася. Вирішили всі разом, ніхто нікого не вмовляв. Вона хотіла жити з нами – ми хотіли жити в Києві. Продали квартиру, купили двокімнатну на околиці Києва. Квартира це була не моя, я навіть на перегляди не ходила, ходили чоловік і свекруха. Останнє слово було за нею. Обрали вони, ми заїхали. Пожили разом. І ми з чоловіком пішли на орендовану квартиру. Знаєте, яке було наше життя з Мартою Іванівною? Щодня, кожнісінького дня вона приходила до нас, контролювати як я справляюся з дітьми, допомагала гуляти з двійнятами – дякую їй, земний уклін, але так само контролювався холодильник і раціон дітей. На думку матері Дані, я дуже погано годую дітей. Мало. Цукру не даю. Тортів

Ми з Данилом народилися й виросли у маленькому містечку,  але зустрічатися почали, коли вже навчалися в університеті в Києві, між нами народилося кохання. Повернулися в рідне місто, одружилися, народилися у нас двійнята.

Якийсь час ми жили з мамою Данила. Вона сама виховувала мого чоловіка, дуже владна жінка. Тільки її думка – вірна, вона завжди права і знає все найкраще. діти наші трохи підросли і ми вирішили знову переїхати в столицю – чоловіку там запропонували роботу, та і в мене і в дітей перспектив більше.

Вирішили свекруха з Данею продати їхню квартиру і купити житло в Києві, я погодилася. Вирішили всі разом, ніхто нікого не вмовляв. Вона хотіла жити з нами – ми хотіли жити в Києві. Продали квартиру, купили двокімнатну на околиці Києва.

Квартира це була не моя, я навіть на перегляди не ходила, ходили чоловік і свекруха. Останнє слово було за нею. Обрали вони, ми заїхали. Пожили разом. І ми з чоловіком пішли на орендовану квартиру.

Знаєте, яке було наше життя з Мартою Іванівною? Щодня, кожнісінького дня вона приходила до нас, контролювати як я справляюся з дітьми, допомагала гуляти з двійнятами – дякую їй, земний уклін, але так само контролювався холодильник і раціон дітей.

На думку матері Дані, я дуже погано годую дітей. Мало. Цукру не даю. Тортів. Вона постійно приносила покупні булки, хоча я все для дітей готувала сама. Приносила магазинні йогурти, переконувала мене, що цукор просто життєво необхідний.

Я ж проти солодкого в дитячому раціоні, тому я все готувала сама, цукор заміняла на корисні сиропи, мед. Все, до чого діти торкалися в магазині, одразу купувалося, корисне воно чи ні.

Я розмовляла, пояснювала, чоловік теж і навіть одного разу попросив маму піти з нашої кімнати, але вона продовжувала робити те саме.

Як Марта Іванівна гуляла з дітьми: сідала з ними на маршрутку і їхала до найближчого гіпермаркету, садила їх у візок і вони гуляли магазином. Під час такої “прогулянки” вона їм купувала все, що вважала за потрібне, хоча знала, що ми проти цих покупок.

Словом, я не витримала і поїхала з дітьми назад у своє місто. Що робить Марта Іванівна, вгадайте? Вона продає житло в Києві і збирається їхати жити з онуками!

Я мамі Данила сказала чесно і прямо, що з нею жити не буду. Данило працює в Києві, живе в орендованій квартирі, з ним – його мати, але чоловік їздить до нас три рази на тиждень. Я не знаю на скільки я тут, можливо я поїду назад.

Але тепер моя свекруха дзвонить моїй мамі і каже, що я її позбавила житла, тепер вона через мене все втратила. Зі мною вона дуже мило розмовляє по телефону і мені в обличчя – жодних претензій не висловлює.

Чоловік у мене насправді не самостійний і залежить від матері – це я вже розумію, але як мені поводитись і відстояти свої межі? Я не можу постійно бігати від своєї свекрухи.

Хоча зараз у мене вже план назріває, як від неї подалі виїхати. Вона не дасть мені і нашій родині життя, вона мріє щоб ми з Данею розлучилися та щоб забрати дітей собі, це вона озвучила моїй матері. Допоможіть мені розібратися в цьому всьому і дайте щирі поради!

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page