Вирішив, що краще буде, якщо продам квартиру разом з мамою. На цій продажі я сильно не збагатію, але нехай вже буде. Мама вже дуже старенька, а доглядати за нею мені ніколи. Та й як, якщо я її єдиний син, і до того ж живу в іншій країні. Колись пропонував мамі переїхали до мене в Америку, вона, звісно ж, відмовилася. Тепер тільки так, іншого виходу я не бачу.
Нещодавно на дошці оголошень нашого міста побачила оголошення про продаж квартири. Продається за “копійки”, а все тому, що там живе старенька бабуся. Як виявилося, квартиру продає мій колишній однокласник Дмитро. Сам Дмитро живе вже давно за кордоном, а тому житло йому в нашій країні не потрібно. Продає квартиру разом зі своєю мамою, Тамарою Йосипівною. Маму з собою не забирає за кордон. Я як прочитала це, то мало не впала.
А вся справа тому, що Дмитро був неймовірно бажаною і улюбленою дитиною для Тамари Йосипівни. Вона працювала вчителем в нашій школі і для свого Дмитрика робила все.
Навіть вчителі все відгукувалися завжди про Дмитра дуже добре, адже вчився він чудово, та й поведінка була ідеальна. Уже такий хороший хлопчик ніколи б свою маму не образив. Та тільки що з ним сталося з роками, що так він вчинив?
Знаю ще один приклад. Мій колега по роботі купив собі велику дачу і теж за копійки. Все через те, що продавалася вона разом зі старенькою бабусею. Стареньку так само кинули діти одну, продали як товар, а вона і дісталася моєму колезі. Що цікаво, мій колега, який старенькій зовсім чужа людина, поставився до неї, як до рідної. Жодного разу не образив, зробив всі умови, щоб вона свій вік зручно дожила, постійно возить їй продукти і приносить одяг.
І ось питання – чим керуються діти, коли так продають своїх батьків, як нікчемний товар?
В голові не вкладається…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
