Виростила дочку, яка тепер мене використовує: зробила нянею для своєї дитини. А коли я запропонувала, щоб вона мені за це платила – куди там, як образилася. Не знаю, як і бути. Просто покинути її з малим?
Ніколи не могла подумати, що виховаю таку дочку, яка буде мене використовувати. Не в прямому сенсі, як це прийнято. Гроші у неї є, так само як і дитина, з якою сиджу тепер я. Природно, я не стала відмовляти їй в тому, щоб побути доглядальницею для свого онука, але я не розраховувала на те, що фактично заміню йому матір.
Моя дочка продовжує працювати і веселиться так, як це було до народження. Тобто фактично вона живе колишнім життям, зовсім не приділяючи час своїй дитині.
Звісно, це неправильно. І найгірше мені визнавати той факт, що її виховала я. Тобто це не якась там дівчина, що прийшла з нізвідки. Ні, фактично це мій «продукт», за який я тепер несу відповідальність. Плюс до всього, не варто забувати, що дитина буде рости, і з часом за ним потрібен буде потрібен не просто догляд, а повноцінне виховання, яке я дати не зможу.
Я намагалася з нею поговорити і пояснити їй всю ситуацію, але вона каже, що я перебільшую. Не виключаю, що це дійсно так, проте ситуацію це жодною мірою не вирішує! Я, як і раніше, сиджу зі своїм онуком і заміняю йому мати, поки вона ходить на роботу і по клубах. І якщо ж говорити зовсім чесно, то я не пригадую, щоб моя мати так мені допомагала. Швидше за все, вона б залишила дитину, якби я так само її ігнорувала.
Мені завжди була незрозуміла жорсткість моєї мами, її суворість по відношенню до мене й брата, але тільки зараз я зрозуміла, що так вона виховувала в нас відповідальність. І тільки зараз я стала вдячна їй за це.
У мене навіть були спроби обговорити все це з подругами, але вони всі як одна або підтримують мою дочку, або не знають, що робити й порадити. Я їх не звинувачую, бо у них немає онуків, але щось мені підказує, що з таким характером вони запросто опинилися б на моєму місці. Ні, я не кажу про них погано, просто я бачу цю м’якість, яка в тій же мірі властива мені.
Невже зараз пішло покоління, якому не потрібні власні діти? Це не тільки сумно усвідомлювати, але і страшно уявити, що буде далі. Адже якщо у нього не буде гідного виховання, то що з ним станеться в майбутньому?
Мені б дуже не хотілося, щоб у моєї дочки виріс син-безпритульний. Адже я теж не вічна і не завжди зможу замінити йому мати. Звичайно, вона зможе йому купити все, чого він забажає, але це не головне у вихованні дітей! Головне – це увага, доброта, участь.
А моя дочка, скориставшись тим, що батько її хлопчика втік і я взяла її обов’язки по відношенню до внука на себе, скористалася цим.
Коробить мене й те, що весь свій час я присвячцю цій дитині, а своє життя через це влаштувати не можу.
Коли ж я запропонувала дочці, щоб вона принаймні платила мені за послуги няні – куди там, як образилася, не розмовляла тиждень.
Не знаю, як і бути. Просто покинути її з малим? Але ж я люблю і жалію онука, тому совість мені не дозволяє це зробити, до того ж відносини з дочкою остаточно зіпсуються. Але ж якийсь вихід має бути, бо далі так теж не можливо…
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
