Два з половиною роки тому моя донька Ліда із подругою поїхали на відпочинок до Туреччини на 11 ночей. Діти були в таборі, зятю у серпні відпустку не дали, але він не проти був, щоб дружина поїхала і відпочила на море з подругою.
Ліда поїхала. Додому повернулася сама не своя, місця собі не могла знайти. Ми бачили ці зміни у ній. Бачили, що її життя не радує. Потім вона сказала, що розлучатиметься з чоловіком і поїде до Туреччини.
Виявилося, наша Ліда закохалася в турка, він закохався у неї, познайомив із батьками та зробив пропозицію.
Це було як грім серед ясного неба.
Легко уявити, що сталося з усіма.
На розлучення дочка подала сама. До нового року їх розвели, і вона помчала до свого турка. Діти, мої онуки 9 та 7 років. залишилися з батьком, обіцяла забрати, як влаштується, щоправда, ми живемо із зятем в одному будинку, допомагаємо як можемо.
Ліда з нами не спілкується, ми розлучилися не добре. Щоправда, колишньому чоловікові дзвонить, питає про дітей. Спілкується із подругою, від якої ми нещодавно дізналися, що наша дочка збирається повернутися. З турком вони не вжилися, дуже різні люди.
Повернутися вона планує у квартиру до колишнього чоловіка та дітей, хоча знає, що він зараз живе з жінкою, яка добре ставиться до дітей та до нього. Але її це не цікавить. Вона сказала, що там її діти, квартиру вони купували разом і житиме вона там. А якщо колишнього це не влаштовує, то нехай забирає свою пані та йдуть на орендовану квартиру.
Зять, а він для нас залишився зятем, не знає, що робити.
Ми захищатимемо Дмитра. Хоч і дочку шкода. Яка б вона не була, але Ліда – наша дочка.
Жити з нею разом ми також не будемо. Я ніколи не пробачу їй цю витівку.
Така ось у нас історія. Хочеться щиро попросити жінок думати головою перед тим, як руйнувати сім’ю та летіти у невідомість.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
