Виявилося все доволі банально. Ярина прокинулася з самого ранку, і пішла на кухню допомагати ліпити вареники. Звісно ж, при такій роботі слово за словом, вона розтеревенила моїй тещі всі плани на вихідні. Мамочка зі своєю “порадою” не забарилася. Я злий, не те слово!
Зі своєю майбутньою дружиною Яриною ми більше двох років жили у цивільному шлюбі та орендували квартиру в Тернополі.
Після весілля (встигли якраз до війни) її батьки запропонували переїхати до них в районний центр: навіщо витрачати гроші, якщо є де жити? Ми погодилися, тому що з ними у мене завжди були нормальні стосунки. Я й не думав, що це тільки тому, що ми живемо окремо та рідко бачимося.
Ярина була у них майже щовихідних, казала, що нудьгує (вона єдина дочка), і я ніколи не перешкоджав. Тепер вона задоволена, що і гроші заощадимо, і з батьками не потрібно розлучатися.
Спочатку мене теж все влаштовувало, але згодом став помічати, що Ярина у всіх подробицях розповідає своїй мамі: про наші стосунки, плани і взагалі про все. Я розумію там порадитись з якогось питання, але навіщо давати такий докладний звіт?
Друзі запросили нас на вихідні на дачу до себе, на шашлики, і Ярина була рада провести два дні на природі, але вранці сказала, що ми не поїдемо, що там робити аж два дні, та й прибирання генеральне потрібно зробити, щоб допомогти мамі.
Я зрозумів, звідки вітер дме і чиїми словами вона каже. Виявилося, що дружина стала раніше і на кухні, як завжди, розповіла тещі про нашу поїздку, на що та відповіла, що, мовляв, нема чого цілих два дні там сидіти, відпочити можна і вдома, тим більше що минулими вихідними ми теж не були вдома.
Я не можу зрозуміти, чому батьки Ярини втручаються в наше особисте життя і що їм з того, що ми не спілкуватимемося з друзями. І як може дружина розповідати все, що стосується лише нас двох, я ж не дзвоню своїм батькам щодня і не звітую, що сьогодні чи завтра робитимемо ми чи теща з тестем.
Та якби я й захотів так зробити, вони б мене не зрозуміли, у нас у сім’ї не прийнято постійно контролювати всіх і все. І найдивніше, що Ярина не бачить у цьому нічого поганого. А я так не можу, може їх ще й у нашу спальню поселити?
Що скажете з цього приводу, друзі?
Хіба це нормально?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
