Мій брат заздрить, що я пішов за своєю мрією. Йому довелося стати лікарем через тата.
Я дуже люблю свого старшого брата Максима, але стосунки між нами давно не складаються. Це пов’язано з тим, що я вибрав таку професію, про яку мріяв. Максим же пішов на поводу у батька. Мій брат до сьогоднішнього дня заздрить моїй “силі волі”
Мій брат Максим не спілкується зі мною вже доволі довгий час. У нас обох є сім’ї, але замість того, щоб проводити час разом, ми ворогуємо. Нас розлучила не дівчина і не гроші, а те, що я зміг піти своїм шляхом, а він ні.
Скільки себе пам’ятаю, мій брат завжди піклувався про мене. Ми ділилися печивом, він приносив мені книжки з бібліотеки, а на подвір’ї захищав від “поганих” хлопців.
Так було і в початковій школі, і навіть дальше. Я завжди пишався своїм братом і цінував його підтримку. І коли мені потрібна була порада щодо дівчат, наприклад, Максим був першим, до кого я звертався.
Ми ніколи не заперечували, що у нас різні інтереси. Я завжди щось малював, коли не вистачало паперу та зошитів, шкрябав в підручниках. Через це я потрапляв у неприємності, і мої батьки постійно питали мене, чому я не схожий на Максима. Він був затятим спортсменом. І думав стати тренером.
Завдяки йому спорт увійшов у моє життя, адже він зміг відірвати мене від олівця та паперу. І тоді в мене не було ані найменшого сумніву, що якщо він зміг зробити з мене спортсмена, то міг би зробити це з будь-ким. З нього точно вийшов би чудовий тренер.
Я пам’ятаю, коли я ходив ще до школи, мій брат мав вирішити, чим він збирається займатися після її закінчення. Він давно це зрозумів. Але тато перевернув його плани з ніг на голову.
Просто тато завжди мріяв, щоб у його родині був лікар. І тому він сказав Максиму, що спорт – це добре, але нехай повертає в сторону медицини.
Я ніколи раніше не чув, щоб Максим підвищував на когось голос, але потім він сильно посварився з татом. Вони не розмовляли кілька тижнів. Тоді Максим подав документи в медичний університет і дійсно потрапив туди, але не був дуже радий цьому.
В той час він від нас дуже віддалився і мало приїжджав додому. Коли я поїхав до нього в місто, то помітив, що ці зміни дуже великі. Він уже не був веселим хлопчиком, а був чомусь замкнутий в собі. Він також припинив щоденні спортивні вправи.
Коли я якось сказав йому, що йду вивчати живопис, у мене було відчуття, що щось змінилося. Хоча до того часу я був єдиним у родині, з ким він все ще спілкувався, потім це також змінилося. Мої поїздки до нього припинилися, він виправдовувався, що багато навчався.
Тато був радий, що у нього в родині є лікар, у мене були розв’язані руки. Той факт, що я міг вибрати, що я буду вивчати, створив прірву між мною та Максимом. Я підозрював, що він ревнує, але це поступово переросло в злість.
Він успішно закінчив навчання, але так пізно повідомив про випускний, що ми не встигли на нього потрапити. З весіллям було краще, але в цей важливий для брата день ми були наче чужі для нього люди.
Я знаю, що наші батьки, та й я всі ці роки, намагалися з ним помиритися, але не виходило. Максим не намагався, бо не міг присвятити себе мрії свого життя. Він тримається подалі і уникає нас.
Я сподіваюся, що одного дня це зміниться, але я боюся, що минуло стільки часу, що я не знайду місця в житті Максима.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
