fbpx

Вже більше року я таємно зустрічаюся з Романом. В нього є дружина і двоє дітей. В мене також є діти від попереднього шлюбу, які до нового “татка” дуже сильно прив’язалися. Мені жаль його дружину, але ще більше себе, адже в нас таке кохання, яке буває лише раз в житті. Я ходила за допомогою до священика, але в свою адресу почула лише критику. Але ж чому я не маю права бути щасливою?

Вже більше року я таємно зустрічаюся з Романом. В нього є дружина і двоє дітей. В мене також є діти від попереднього шлюбу, які до нового “татка” дуже сильно прив’язалися. Мені жаль його дружину, але ще більше себе, адже в нас таке кохання, яке буває лише раз в житті. Я ходила за допомогою до священика, але в свою адресу почула лише критику. Але ж чому я не маю права бути щасливою?

Не знаю, як правильно маю вчинити, тому прошу вашої допомоги. Але наперед прошу – не засуджуйте…

Мене звати Леся, маю двох діточок, розлучена вже давно. Я закохалася в чоловіка, але він не вільний.

Не засуджуйте, благаю. Я все добре і сама розумію. Люблю дуже, і Роман мене любить, можливо, ще більше. Ми зустрічаємось рік уже таємно від його сім’ї, але мої діти знають і дуже сильно його люблять та поважають. Ми уже практично живемо разом.

Ми майже кожного дня бачимось – і по телефону, і він до нас приходить. Я готую йому смачні страви, від яких Роман в захваті, і каже що дружина ніколи так йому не догоджала, як я.

Я навіть не можу передати словами, щоб ви повірили, що ми дуже любимо один одного. Я дякую Богу, що зустріла свого Ромашку. Він моя радість, моя підтримка, моє життя. І все це взаємно.

Я не сумніваюсь в тому ні на секунду. Але совість мене мучить дуже сильно! У нього вдома двійко діточок і дружина. Я розумію, що він не може дітей лишити, а я не хочу бути в ролі “не дружини”.

Мені соромно перед своїми дітьми, мої батьки якби дізнались – лячно навіть уявити. Я постійно плачу, нервуюсь, він все терпить, обнімає, пригортає, просить, щоб я зрозуміла, щоб потерпіла. А я страшенно ревную, особливо коли у них з дружиною спільні справи, вони ще й дачу будують. За яку я постійно йому кажу, що він там буде з нею жити, він втішає мене, що це лишиться дітям.

Моя душа розривається, я знаю що це великий гріх. Я ходила до сповіді, все розповіла, як є. Почула критику, і мені легше не стало. Серце скоро не витримає від такої напруженої ситуації. Я плачу постійно, молюся, шукаю вихід. Я хочу жити з ним! І дітей жаль, і жінку, і себе, і його. Він розривається.

Замкнутий круг. Я не знала ніколи, що можна так любити людину і бути такою коханою!

Як вчинити? Залишитися нещасною заради щастя іншої жінки? Чи все ж думати лише про себе?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page