fbpx
життєві історії
Вже ближче вечора, я почула, що біля воріт хтось кричить. Всі гості з весілля ринули туди. Підійшовши ближче я зрозуміла, що там – Ігор, і він не один, а з батьками. Його мати лаялась не своїм голосом, ображала мене, як тільки могла. Що все це я зробила, на зло її сину

Коли я зрозуміла, що чекаю дитину, мені стало страшно, але в той же час і радісно, хоча мені було всього й 17-ть років.

Я в батьків була єдиною дитиною, і мені завжди хотілося мати молодшого братика чи сестричку, та не судилося.

Не буду розповідати довго, та зі своїм становищем я опинилася одна. Батько дитини, мій ровесник, і йому й в думці не було одруження і така відповідальність. Ні, я не була одна, мене підтримали батьки, за що я їм кажу велике ДЯКУЮ! Хоча в той час це вважалося великим позором.

Так вийшло, що будучи вже на 6-му місяці, до мене почав залицятися наш сусід Олег. Я розуміла, у нього до мене серйозне ставлення і він готовий одружитися та прийняти мою дитину. Він був старший за мене на 8 років. Я знаю його з дитинства, ми дружили і він подобався мені, та виключно, як друг. Мама з татом почали просити мене, щоб я добре подумала, адже він хороша людина, з ним я буду, мов за кам’яною стіною. Та й його батьки не були проти прийняти мене за свою невістку.

Часу на роздуми не було, адже мені вже скоро народжувати. Та й хто мені б таке запропонував, будучи в такому положенні.

Через деякий час, ми серйозно готувалися до весілля. Олег взяв все в свої руки. В той час весілля не святкували, як зараз, у ресторанах чи кафе. Потрібно було знайти шалаш (велика палатка), столи та лавки. Разом ми обрали обручки.

Ви знаєте, біля нього я почувалася захищеною та впевненою у собі. Під час підготовки ми зблизились і я зрозуміла, що закохалася в Олега. Він весь час був поруч, такий веселий, стриманий, розумний. А мені, колись, хотілося такого “крутого”, який всюди влазить в бійку, я вважала, що це так “круто” мати такого хлопця – як же я помилялася.

Ось і настав день весілля. Я була вже на 7-му місяці вагітності. Разом з мамою ми підібрали гарну білосніжну сукню, яка хоч трохи та приховувала вже не маленький животик.

Олег, побачивши мене, не міг стримати сліз. В його очах я бачила любов, яка просто іскрилася від нього.

Все було чудово, гості веселилися, їли, пили, нічого не передбачало біди.

Вже ближче вечора, я почула, що біля воріт хтось кричить. Всі гості з весілля ринули туди. Підійшовши ближче я зрозуміла, що там – Ігор (батько моєї дитини) і він не один, а з батьками. Його мати лаялась не своїм голосом, ображала мене, як тільки могла. Що я така-сяка, спершу закрутила голову її синочку, спеціально завагітніла, і на зло йому, вийшла заміж за Олега, тим сами поламала йому життя.

Ось так це називалося з її слів – я поламала, виявляється…

Біля воріт почалась бійка. Я вже не розуміла, що саме відбувається, все було як в тумані.

Коли я прийшла до тями, зрозуміла, що знаходжусь в пологовому відділенні. Те, що я не побачила свого живота, привело мене в сльози. Я кричала, благала все мені пояснити. В цей час вбіг лікар і одразу ж мене заспокоїв. Виявляється від всього того, що сталося на весіллі, в мене почались пологи. Я народила здоровеньку, хоча й недоношену дівчинку.

Вже через 5-ть років в нас з’явився і синочок.

Живемо ми до сих пір в мирі та злагоді з Олегом…

Ось така моя життєва дорога…

Автор – Наталя У

Спеціально для ibilingua.com

Передрук СУВОРО заборонений!

Фото ілюстративне – yagazeta

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook