Вже минула година, стіл був накритий, а обраниці сина не було. Я вже й надіялася, що це з кінцями, і потирала руки, як на порозі постала ця Ірина в подертих джинсах. Але найцікавішим було те, що на обличчі в неї творилося таке, ніби вона вчора лягла спати і косметику з себе не змила. Такі чорні кола під очима навіть на хелловін ніхто не малює. Чесно вам скажу, я ледь дочекалася закінчення вечері. А після була розмова з Сашком.
Я вже довгий час працюю в лікарні. Виховую сина, який вже зовсім дорослий.
З батьком Сашка ми розлучилися, коли сину було дванадцять. Весь час я намагалася навчитися жити без чоловіка. Звісно було важко, але тепер моєму сину двадцять, тому я можу займатися своїм особистим життям.
В лікарні, де я працюю ще здавна маю приятельку Тетяну Василівну, або просто Таню. Колега є трішки старша від мене, але це не завадило нашій дружбі.
Все було добре, дні минали одні за одними. А одного осіннього дня я дізналася, що Таня йде на пенсію.
Я завжди знала, що цей момент настане, але це все одно стало для мене несподіванкою. Перш за все Таня хотіла йти на пенсію тому, що скоро мала з’явитися на світ онучка.
Зміни мене трішки лякали. Тож коли у дверях появилась дівчина, яка мала замінити Тетяну Василівну, я поставилась до неї вороже.
Молоденька Вікторія спритна дівчина, вона якось непомітно змогла підібрати ключик до мого серця. Якось я й не помітила, як моя ворожість до Віки перетворилася на прихильність.
В якийсь момент я почала навіть уявляти якими б красивими були діти в мого Сашка і Віки.
Ці думки тільки посилилися після того, як я зустріла свою Таню. Подруга з щирим захопленням розказувала про свою онуку.
Ось чули б ви Таню! Їй не медсестрою працювати потрібно було, а маркетологом.
Після таких розповідей бажання няньчити онука чи онучку тільки збільшилося.
Я вже почала думати, як би звести Віку й свого Сашка. І ось я майже придумала під яким приводом привести додому Вікторію, аж тут син мене приголомшив зізнанням.
В той же день Саша сказав, що в п’ятницю приведе на знайомство свою дівчину. Хоч це було малоймовірно, але я трішки надіялася, що обраницею сина стане Віка.
І ось тиждень швидко минув, тож настав час зустрічі. Я одягнулася якнайкраще, наготувала всього смачного і стала чекати гостей.
Я вже навіть уявляла, як відкрию двері і побачу там красиву, світловолосу, інтелігенту Віку.
Час минав, попри те, що ми домовилися на п’яту годину, дівчини вже як пів години не було.
Я вже почала думати, що може й не прийде та дівчина сина.
Час минав, майже година запізнення, але Іра – обранця Сашка була на порозі.
Чесно кажучи, мої емоції тоді було дуже важко стримати. Мало того, що дівчина навіть не перепросила через запізнення, так ще вона одягнулася як Бог знає що.
Джинси по “модному” порвані, розтріпана зачіска й дивний макіяж. Це більше було схоже на те, що дівчинка не змила з ночі макіяж, тому й прийшла з тими чорними колами під очима.
Я, чесно, ледве дотерпіла до кінця зустрічі. Все сиділа й порівнювала цю дівчину з Вікою.
Ця Іра, ну зовсім не рівня Вікусі.
І ось що мені робити, а не хочу більше бачити ту Іру. І сину не хочу дати зіпсувати життя.
Як мені пояснити сину, що з цією дівчиною сім’ї нормальної він не створить?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
