Чи мала моральне право не позичити грошей сестрі з маленькими дітьми?
– Загалом, п’ятий місяць вже сестра з чоловіком сидять разом на дивані, це за наявності двох маленьких дітей! – З обуренням у голосі розповідає тридцятитрирічна Аліна. – Зятя скоротили навесні ще, ось, досі роботу шукає. Усім розповідає, що немає роботи у місці. Не у вантажники ж, каже, йти, уявляєш!
Молодша сестра Аліни, Оля, одружена вже п’ять років. Одразу після весілля Оля народила сина, рік тому – другого, плавно перекочувавши з декрету до декрету, і зараз сидить удома вже з двома дітьми.
Чоловік її до останнього часу з обов’язками годувальника цілком справлявся, до того ж особливих запитів у Олі ніколи не було: по салонах вона не ходила, обновками себе не балувала, нічого зайвого не купувала.
А на просте життя – одягнутися, поїсти, заплатити за комунальні послуги та раз на пару тижнів погуляти у парку з дітьми – їм вистачало. Минулої весни, коли чоловік Олі, Максим, потрапив під скорочення.
– Звичайно, йому виплатили все, що належить згідно із законом: два оклади, компенсацію за відпустку, тому досі вони жили-не тужили! – розповідає Аліна. – А зараз, певне, гроші скінчилися. Дзвонить мені вчора сестриця і просить позичити трохи. Каже, вдома вже нічого немає, терміново потрібно хоча б молочної суміші купити малюкові та їжі старшому. І чи не можу я позичити їм із чоловіком трохи грошей?
Відносини у сестер, треба сказати, з дитинства не найтепліші, тому той факт, що Оля почала дзвонити Аліні з проханням про допомогу, вже багато про що говорить. Мабуть, річ зовсім погана.
– Напевно, позичили скрізь, де тільки можна! – зітхає Аліна. – У подружок, у сусідок, у мам. Йти по другому колу незручно, ось шукає нових спонсорів. Вже й до мене черга дійшла!
Спонсором «чужого неробства» Аліна, за її словами, не хоче. Грошей їй не шкода – заробляє вона зараз дуже пристойно, і суму у розмірі кількох тисяч (дуже суттєву для Олі в її нинішньому становищі) могла б виділити абсолютно безболісно. Але важливо не збирається цього робити.
– Я їй кажу – Олю, не треба просити, а працювати! – З обуренням пояснює Аліна. – Якщо Макс твій не може знайти місце і не хоче бути вантажником, йди працюй тоді ти. А вона мені заявляє – я, каже, не можу, я сиджу з дітьми! Ні, ну яке? Ось родина! Кажу – ну, не можете працювати, ні ти, ні він сидите далі тоді на дивані. Тільки от прислів’я згадай відмінне, яке бабуся наша в селі завжди говорила: хто не працює, той не їсть!
– Слухай, але якщо там реально діти голодні? На суміш та гречку з кефіром хоча б могла б їм підкинути. Або, якщо не хочеш грошей давати, хоч продуктів би замовила.
– Діти голодні – то у дітей там батьки є! Два дорослі здорові лоби, на яких орати можна! Ні, я вважаю, що давати їм просто так не слід.Зараз я дам, потім мама, там дитячі прийдуть, потім ще хтось розщедриться – так вони і сидітимуть, чекатимуть, коли Максима в Газпром на роботу запросять. Чим раніше вони зрозуміють, що треба ворушитися самим, тим краще!
– Я взагалі від неї в шоці! – мало не плаче Оля. – Рідна сестра називається! Знає ж, що ми зараз непростий період. Начебто сама від такого застрахована! Ну-ну. Стала мені ще лекцію читати, життя вчити. Сама така правильна, тьху!
Аліна не права – вже продукти дітям у складній ситуації купити треба було?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
