Вже сім років я працюю в одній хорошій компанії, пристойно платять, хороший доброзичливий колектив. Але зараз я шукаю нове місце, оскільки більше не можу перебувати поруч з Галиною, працювати, коли сльозяться очі і пахне просто нестерпно.
Колега абсолютно не знає про правила особистої гігієни, на натяки не реагує. Перебувати з нею в одному приміщенні неможливо!
Є на роботі у нас жіночка, яка працює в компанії вже не перший рік. Весь цей час перебувати з нею поруч просто неможливо – від Галини дуже неприємно пахне, одеже вся у плямах, під нігтями чорна облямівка. На нас вона не реагує, а начальству все одно, воно її і не бачить.
Поруч з цією Галею навіть кактуси в’януть, настільки запашок від неї йде. Таке відчуття, що людина взагалі не в курсі про існування мила і дезодоранту, як і про те, що одяг треба періодично прати.
Пахне від неї не тільки брудом, а й усіма котячими принадами. Мабуть, її пухнастий вихованець регулярно мітить одяг, а Галі байдуже. Вона може по три тижні ходити в одному і тому ж. Всім було б начхати, якби вона цей одяг хоча б прала.
Ми вже натякали, Галина робить вигляд, що не розуміє. Говорили прямо, вона ігнорує. Дарували на свята засоби для догляду за собою – нічого не змінюється.
Сиди Галина ще в окремому кабінеті, було б все не так сумно. Але нас в кабінеті п’ятеро чоловік, яким просто нічим дихати від цього смороду, особливо взимку, коли вікна не відкрити. А на кухні після неї взагалі їсти не хочеться. Найкраща дієта.
Коли зрозуміли, що з цією жінкоюговорити марно, пробували розмовляти з начальством. Але керівнику все одно, каже, щоб розбиралися самі, а звільняти нормального співробітника тільки через те, що комусь не подобається, як він пахне, він не буде. Об’єктивних причин для звільнення Тарас Іванович не бачить.
Прикро, що місце хороше, зарплата пристойна, але у нас постійна текучка кадрів, оскільки з такою “ароматною” колегою сидіти в одному приміщенні неможливо. Після роботи мені вже здається, що я вся цим запахом просякла і люди в транспорті або в магазині це теж відчувають і дивляться косо на мене. Після роботи лечу бігом додому – митися, переодягатися і прати одяг, ні про які культурні заходи мови йти не може.
Я пропрацювала в цій компанії сім років, все влаштовує, але відчуваю, що більше так вже не можу. Чоловік моє рішення підтримує.
Зараз я шукаю нове місце, тому що не витримую перебувати поруч з Галиною, працювати, коли сльозяться очі і неможливо дихнути, просто нестерпно. І все одно мені не зрозуміла позиція шефа Тараса івановича: втрачати інших гарних працівників через цю Галю? Хіба це виправдано?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
