fbpx

Взяв і ляпнув мені прямо в очі таке Саша. Я б і подумати не могла, що чоловік, з яким я живу і якого кохаю, готовий на такі вчинки. Тепер думаю, чи тікати вже, поки в нас немає дітей, чи проявляти більше уваги і ніжності до чоловіка, щоб він і не думав про свій “план”? Я таки більше схиляюся до другого варіанту, бо як я буду без свого Сашка. Спогади про наше гарне життя на початку шлюбу, так гріють душу!

Взяв і ляпнув мені прямо в очі таке Саша. Я б і подумати не могла, що чоловік, з яким я живу і якого кохаю, готовий на такі вчинки. Тепер думаю, чи тікати вже, поки в нас немає дітей, чи проявляти більше уваги і ніжності до чоловіка, щоб він і не думав про свій “план”? Я таки більше схиляюся до другого варіанту, бо як я буду без свого Сашка. Спогади про наше гарне життя на початку шлюбу, так гріють душу!

Мене звати Ірина, і я хочу розповісти вам історію свого життя з чоловіком Олександром. Наше знайомство було як казка: чарівне, яскраве, але не таке, як здавалося.

Я вперше зустрілася з Олександром на вечірці у спільних друзів. Він виглядав привабливо і впевнено, і я відразу відчула до нього якусь симпатію. Саша виглядав гарно і на вигляд навіть не скажеш, що різниця між нами була вісім років.

Чесно скажу, мене ця різниця не лякала, навпаки, я думала, що якраз Саша вже нагулявся і готовий до серйозних стосунків. Та моя мама не поділяла мого ентузіазму стосовно чоловіка, але я й не збиралася до неї прислухатися і почала зустрічатися з Олександром.

Але починаючи з нашого першого побачення, він почав проявляти контроль над моїм життям. Саша хотів знати, куди я йду, з ким зустрічаюсь і коли повернуся. Він прикривав це своєю “турботою” про мене, і на початку я навіть вірила, що це просто чоловік так проявляє турботу і любов.

Після заміжжя ще деякий час було все добре, але схоже це було затишшя перед бурею. З часом це стало все більш та більш нав’язливим, і я почала помічати, що стала набагато скованішою ніж була раніше.

Жити в цій атмосфері з кожним днем ставало все важче і важче. В якийсь момент я відчула, що мені краще піти на город із сапкою ніж бути цілий вечір з Сашою. Через це і через багато інших речей наші стосунки стрімко погіршувалися, але мене завжди щось стримувало біля чоловіка.

Можливо мене стримували спогади.

Просто на початку нашого знайомства було так все добре. Ми мріяли про майбутнє разом, планували спільні подорожі та досягнення. Я вірила, що з ним поруч я зможу досягти всього, про що мрію. Та мої рожеві окуляри розбилися до сурової реальності.

Олександр почав виявляти незадоволення нашим особистим життям. Я вирішила щиро поговорити з чоловіком, щоб може хоч якось все виправити.

А в процесі розмови він сказав, що якщо все буде так і надалі  в нас не цікаво, то він знайде собі когось на стороні, і це нічого страшного, але я, як жінка, маю бути завжди вірною йому.

Це було для мене подивом. Я довго не могла повірити, що таке почула від свого Сашка. Нарешті я розумію, що весь цей час він хотів змінити мене під свої стандарти, а тепер він вимагає від мене покори та безумовної відданості.

Але попри все я настільки звикла до нього, що не уявляю як обірвати наші багаторічні стосунки. Що ви порадите?

Можливо мені просто треба більше старатися, щоб з його боку цього не сталося?

А може краще кинути чоловіка? Що скажете?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page