fbpx

Я абсолютно не хочу жити на тій дачі. Навіть якщо там з’являться усі зручності. Хочу посадити себе в літак і полетіти на красивий пляж. Я дуже хочу в Єгипет, от прямо у квітні. І гроші є. Ми із чоловіком разом уже 30 років. Наші діти давно виросли і живуть окремо зі своїми сім’ями. А ми з Володимиром залишилися самі. І він оце сказав, що ніякого моря, а зручності на дачі за ці кошти зробимо

Я дуже хочу в Єгипет, от прямо у квітні. І гроші є. Ми із чоловіком разом уже 30 років. Наші діти давно виросли і живуть окремо зі своїми сім’ями. А ми з Володимиром залишилися самі.

Все життя ми жили у квартирі, але у нас була дача. Туди ми їздили на три місяці влітку дихати свіжим повітрям та копати грядки. Але я вже втомилася їздити на дачу і не хочу там проводити час. Я завжди хотіла поїхати на море, і ось у мене з’явилася така нагода.

Коли у нас з’явився будинок за містом, ми дуже раділи з Володимиром. Іти від автобусної зупинки до будинку треба кілометрів три-чотири. Тридцять років тому нас це не бентежило. Поки ми були молоді, моя мама жила на дачі. Ми приїжджали щовихідних, робили заготовки на зиму, копали город. А дітям якесь роздолля, ми не раз сплавляли малечу до бабусі на дачу. І вони були лише раді.

Всі були щасливі та насолоджувалися домашніми фруктами та овочами з грядки. А як же було приємно проводити тихі вечори з теплим чаєм на веранді!

Був час, коли дача нас рятувала. Ми буквально жили за рахунок того, що у сезон продавали яблука, горіхи, картоплю. Всяко було. А ще ми обов’язково заготовляли консервацію на зиму, тож голодними не були.

Діти і зараз люблять іноді приїхати на дачу, щоби відпочити від міського шуму. А ось із заготовками та грядками я вирішила зав’язати. Не бачу сенсу та й діти мене підтримують. Вони не хочуть витрачати час на те, щоб приїхати та забрати дві банки закручених огірків, краще в магазині куплять. Повсякчас кажуть мені, що “час – гроші”. А я й не сперечаюся.

Лише чоловік дуже прив’язаний до цього місця. Для Володимира дача – найкраще місце для відпочинку. Він любить копатися в грядках, постійно висаджує нові сорти помідорів та інших овочів. Він дбає про сад і город. А я просто поруч із ним. Він наполягає на тому, щоб ми продовжували робити заготовки, раптом що станеться, а ми маємо запаси. Особливо, вважає він, зараз це актуально, коли в країні таке.

Лише час уже інший. І я вже дуже втомилася стояти в напівзігнутому положенні із сапкою в руках. Я дуже хочу відпочити, як усі нормальні люди, і мені вдалося за кілька років назбирати невелику суму для відпочинку в Єгипті.

Кажу Володі, що час уже щось міняти, хочеться ж ще світ подивитися, розвіятися, один раз живемо. А він мені: «А хто помідори поливатиме?»

Невиправний. Я йому особливо не перечу, бо Володимир завжди був головним у сім’ї. Але коли він дізнався, що маю накопичення на відпустку, заявив, що докладе свої гроші і будуватиме лазню на дачі.

Не знаю, що робити. Я абсолютно не хочу жити на тій дачі. Навіть якщо там з’являться усі зручності. Всі сусіди зі своїми грядками на дачі тільки про те й кажуть, що і в які дати садити за місячним календарем. А я хочу посадити себе в літак і полетіти на красивий пляж. Хіба я так багато прошу? Може втілити свою мрію і полетіти самій? Але хвилююся, що зіпсуються стосунки з чоловіком.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page