– Я б давно вже розлучилася! – каже тридцятирічна Юля. – З чоловіком ми чужі люди. Син підріс, ходить в садок, я працюю, житло є… Єдина проблема – бабуся! Вона цього не зрозуміє…
Бабусі трохи за вісімдесят, зі слабким серцем і підвищеним тиском і вся сім’я дуже за неї турбується. Бабуся – людина консервативних поглядів.
Розлучення – це ганьба сім’ї, впевнена вона. Вийшла заміж – треба жити. Інакше навіщо тоді виходила? Ніхто ж не гнав. Бабуся вже багато разів озвучувала такі думки щодо ситуацій, в які потрапляли різні знайомі, засуджуючи деяких Юліних подруг і постійно з гордістю підкреслюючи:
– Ні, в нашій родині розведених немає. І не буде! У нас всі діти з батьками ростуть!
Розлучень в сім’ї до цього часу дійсно не було, і Юлині батьки, і сім’я дядька живуть багато років без будь-яких ексцесів. Тому все просто впевнені, що моє розлучення бабуся не переживе.
Ну пунктик у неї з цього питання. Гірше розлучення нічого не може бути. Тільки не це.
Засмутиться, понервується, а чи багато їй треба у вісімдесят? Мама Юлі дуже просить бабусю поберегти.
Тому Юля, як по нотах, розігрує перед бабусею щасливе сімейне життя, пару раз на місяць приходячи до неї в гості з чоловіком і сином, щоб у тій не було питань, де, мовляв, твій чоловік, що його давно не видно?
Чоловік старанно підіграє і у бабусі і думки немає, що щось тут може бути не те. Чоловік розлучення хоче – йти йому нікуди, квартира, в якій зараз живуть, належить Юлії. Тому вся ця ситуація йому на руку…
Може, бабуся б ще зрозуміла і прийняла внучкін розлучення, якби чоловік кидався на Юлю з кулаками, але тут цим і не пахне.
А все інше, впевнена бабуся, не причина.
І як за таких умов розлучатися? Сказати бабусі безпосередньо – неможливо.
Розлучитися і водити бабусю за ніс, «відправивши» чоловіка кудись в закордонне відрядження років на п’ять? – принизливо якось брехати. Правда може спливти, дитина проговориться, наприклад.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
