Я вже і до сповіді ходив, та нічого не допомогло. Образа на батьків застрягла в мені…
Я б і радий збути все, що зробили нам, молодому подружжю, мої батьки, але не можу. Я того дня був на нічному чергуванні. Катерина зателефонувала моєму батьку, і попросила відвести її до лікарні. Слухавку взяла мама, і під приводом того, що не хоче його будити – відмовила. Я не міг зупинити сліз, коли це почув. Це ж їх перший онук, що мав ось-ось з’явитись на світ.
Маму свою я люблю і вдячний за своє дитинство і юність. Але те, що трапилося пізніше, я забути не можу, як би не хотілося.
Коли я був ще молодим, я разом зі своїми батьками переїхав в іншу область, слідом за мною переїхала і моя наречена Катерина (тепер уже дружина).
Перший час, довелося жити разом, поки будинок, який ми купили за чисто символічну суму поруч з моїми батьками, приводили в порядок.
Після цього почалася тотальна зміна в поведінці батьків. Це були дев’яності, зарплати не давали, я влаштувався завгоспом в школі.
Міг приносити додому деякі товари для дому, а як пощастить, навіть і їжу (знайома працювала в столовій). Катерина разом з моїми батьками обробляла город.
Новина про наше весілля дійшла до родичів Катерини з Польщі і вони прислали нам, на той момент велику суму грошей. Моя мати тут же попросила в борг, жили разом, я не відмовив.
Потім ми вирішили купити свиней і курей, ростити їх разом, а коли свині виростуть продати їх, а гроші навпіл (всі корми для тварин купував я). Яйця ж разом їли.
До наступного літа ми перебралися в своє житло. Батьки сказали, що пора б і честь знати. Але в цей же день мені натякнули, що ніякого “приданого” мені не дадуть, бо це все наше, а ти собі сам купуй. Я погодився і віддав.
Потім до осені, ми вирішили провести газ, потрібні були гроші, які як раз прислали моїй дружині. Але прийшовши до моєї сім’ї, ми отримали відмову “все це ви з’їли, нічого віддавати не будемо.
А в їхньому дворі красувалася нова автівка. А ще через пару тижнів, я дізнався про те, що все господарство, що ми утримували разом вони продали.
Грошей ми не побачили. Нерви Катерини починали здавати, останньою краплею було те, що її при наді з великою температурою, відмовили відвезти до лікаря, коли я був на роботі (я підробляв у цей час сторожем) під приводом того, що будити мого батька не можна він нервовий стає.
Я дивився на телефон, після дзвінка Катерини в сльозах і думав про те, як реагувати, що говорити батькам?
А з боку, всі вважають моїх батьків зразковою сім’єю, а мою дружину поганою людиною, яка налаштовує чоловіка проти батьків.
Я ж не буду ходити і розказувати, що вони відібрали чужі гроші, нахабно за спиною продали спільне майно, навіть ходили на нашу ділянці і брали все те, що там лежало.
Мої батьки досі, маючи пенсію, на двох таку, на яку ми живемо всією сім’єю, просять гроші в борг і не повертають.
Минуло вже багато років, дуже багато років. Я намагаюся спілкуватися з батьками, намагаюся забути образу тоді ще молодого хлопця, якого з “кругленькою” дружиною в холодному неопалювальному будинку проміняли на нову автівку. Я майже забув, але дружина не може. І я не можу її за це засуджувати.
Катерина змушує мене пам’ятати про те, що було, ображається, якщо даю в борг і відмовляється будь-кого з них куди-небудь відвозити сама, коли я на роботі. Каже, що добропорядну невістку вони “притупили” в ній, в той день, коли забрали наші гроші і не повезли її до лікаря.
Ось така сумна моя історія. Так хочеться все забути, але не можу…
Фото ілюстративне – pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
