Я мама сина і доньки, а також свекруха і бабуся двох прекрасних онуків. Але при цьому я працюю, і маю ще своє життя. Я не зупиняюся, іноді навіть не встигаю сісти за цілий тиждень. Я пообіцяла своїй невістці, що іноді допомагатиму їй, якщо вона не встигатиме. Зрештою я зробила велику помилку.
Мене звати Ліда, я заміжня, виховуємо з чоловіком сина та доньку. Ми одружилися менше тридцяти років тому, син народився незабаром після нашого весілля, донька через вісім років після нього. Ми з чоловіком вже живемо одні, син живе окремо після свого двадцятиріччя, дочка рік тому.
Наші діти досить самостійні і ми з чоловіком ними пишаємося.
Ми з чоловіком з нетерпінням чекали часу для себе та своїх захоплень. Ми досить зайняті протягом тижня, ми обоє трохи трудоголіки, нам подобається наша робота, але ми також завжди могли насолоджуватися вільними днями та часом, проведеним разом. Ми розуміємо один одного навіть через стільки років шлюбу, ми на одній хвилі.
Деякий час ми ладнали в цьому напрямку, їздили на вихідні в гори, проводили відпустку на морі. Я також знайшла час для себе, я ходила на фітнес та в театри з подругою, куди, на жаль, не можу затягти свого чоловіка.
Син деякий час жив і працював за межами нашого міста, товариш зі школи запропонував йому роботу на фірмі батька, і син пропозицією зацікавився. Там він познайомився зі своєю дівчиною а нині – дружиною. Деякий час вони зустрічалися, потім знайшли квартиру в оренду. Потім Юля ощасливила сина цікавим станом, у них народився син, а через кілька місяців вони розписалися.
Іноді ми з чоловіком їздили до них, в основному, щоб побавитися з онуком. Невістка нам сподобалася з перших хвилин, кинулася в очі, мила, гарна усмішка, поруч з нею комфортно.
Але в їхній орендованій квартирі нам було зовсім не комфортно. З одного боку, квартира гостро потребувала ремонту, але що мене найбільше вражало щоразу, коли я приїжджала, так це неймовірний хаос і безлад.
Згодом я виявила, що моя невістка не вміє нічого організувати, вона не має уявлення про те, що в неї закінчуються продукти, наприклад, вона раптом виявила в 11 годині вечора, що в неї закінчилися підгузки, чи не має чистого одягу, бо забула випрати. Просто плутанина поверх плутанини.
Коли ми приходили до них, мені доводилося кидатися на гори посуду, сортувати прання, записувати покупки. І так тривало більше року, невістка помірно прогресувала, але мене все одно іноді її поведінка лякала.
Але найбільше мене дратувало те, що її мама і тато, які жили поруч, не запропонували їй допомоги, хоча бачилися досить часто. Кажуть, мама завжди зупинялася лише на мить, сюсюкалася з онуком і знову бігла до себе, бо тато вимагає теплої вечері.
Якщо залишалася довше, то просто сідала, пила каву, а те, що вона може допомогти доньці прибрати чи щось приготувати, її не цікавило. Навіть молоді ніколи не пропонували, наприклад, погуляти в парку з коляскою, чи хоча б день на вихідних подивитись за онуком.
Я не зрозуміла цього, поки сваха одного разу не запросили нас до себе на якесь свято. Коли я побачила хаотичне господарство, то до мене дійшло, що невістка – вся в маму.
Коли молоді люди повідомили нам, що чекають другу дитину, ми запропонували їм, чи не хочуть вони переїхати до нас ближче. Випадок чи вдача допомогли нам, коли колега чоловіка по роботі згадав, що хоче продати квартиру, яку вони спочатку купили для доньки, але вона не буде в ній жити, тому що вона нещодавно вийшла заміж і вони з чоловіком почали будувати будинок.
Чоловік домовився з колегою, наші молоді теж погодилися, взяли іпотеку, ми зі сватами щось їм додали, і рік тому вони переїхали недалеко від нас.
Я пообіцяла невістці, що звичайно буду їй допомагати, було зрозуміло, що їй буде нелегко, двоє маленьких дітей (другий син народився через кілька місяців після переїзду), нове житло, вона нікого не знає в районі. Перш ніж наш син знайшов нову роботу, йому доводилося їздити на стару, тож його не було цілий день або іноді навіть ночував у своєї тещі.
Я “літаю” між своїм домом, роботою та господарством мого сина та невістки двічі на тиждень і у вихідні вже рік, і мені це дуже набридло. Мій чоловік мені іноді допомагає, але останнім часом він каже, що я їм не служниця, щоб вони самі давали собі раду.
Я багато разів це собі говорила, але потім, коли я бачу “дивину” в їхньому будинку, невістка сидить над дитиною, вона не знає, що робити, вона не може нічого організувати. Іграшки, розкидані по підлозі, повна посудомийна машина і раковина, гори невипраної білизни у ванній…
Наш син іноді допомагає їй, але він вдень на роботі і не повертається до вечора, а їй просто байдуже. Тому я завжди їм щось готую, печу, допомагаю прибирати. Але нещодавно, коли я знову приїхала, її мама сиділа з моєю невісткою і разом їли гуляш, який я приготувала для молодих.
Сваха відразу похвалила його, а потім випалила, який я класний кухар, що вона вже багато разів це казала своїй доньці, коли їла мою їжу в неї, і що я теж повинна спробувати навчити її дочку так добре готувати. Вона каже, що у неї немає на це часу, і вона далеко не така хороша, як я.
Я залишилася як ошпарена, я й гадки не мала, невістка мені нічого не розповідала. Їй було зрозуміло, як я це сприйму. Я виправдовувався і пішла, а вдома пообіцяла собі, що “звільняюся”. Підтримав мене і чоловік.
Крім того, коли ми з чоловіком відвідали їх через тиждень на вихідних, я нічого їм не привезла, лише іграшкову машинку для мого старшого онука та маленьку гумову качку для ванни. Невістка, мабуть, зрозуміла, нічого мені не сказала. Але мені неприємно, коли я уявляю, як це виглядає в їхньому домі.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
