Мені 33 роки, я заміжня 14 років, і почуваюсь найщасливішою жінкою на світі. Все життя я не хотіла дітей, і через деякий час після знайомства відкрито про це сказала тоді ще не чоловікові, він зрозумів і прийняв це. Але, тим не менш, його дуже засмучувала ця обставина.
І ось минув час, всі мої подруги почали народжувати одна за одною, у мене не було добре з роботою, і я вирішила, що може теж народити, і можна буде не працювати, як вони. Медичні подробиці описувати не буду, скажу так, що після 5 ЕКО (проблема в мені була) я завагітніла двійнятами.
Зараз ось 32 тижні вагітності. І з кожним днем я переконуюся все більше в своїй правоті, що не потрібні мені ніякі діти. Я просто їх не хочу, мене трясе від думки, що скоро вони народяться, і доведеться за ними доглядати, і я вже ненавиджу своє життя.
Навіщо пішла лікуватися і чотири роки (і купу грошей, до того ж), витратила на спроби отримати цей результат? Не знаю. Дивне почуття, бажання кинути ту роботу, щоб бути як всі. А в підсумку дуже правий був мій організм, який всіляко перешкоджав вагітності.
Я б відмовилася від дітей в пологовому будинку, але це означає втратити чоловіка, якого я люблю більше життя. Змусити лікарів збрехати, що вони не вижили, нереально і незаконно. Доведеться платити за свою дурість.
Я ненавиджу своє тіло, цей величезний живіт, набрякле обличчя. Не уявляю, як потім повернути собі себе. Дуже правильна приказка – бійтеся своїх бажань, вони збуваються. Неправильне було формулювання, неправильний мотив, а тепер цей тягар на найближчі 18 років.
Це найбільша помилка в житті. І її мабуть не виправити. Надіюсь, що ви допоможете мені, розібратись в цій справі. Я не хочу розлучатися з чоловіком, але при цьому і з дітьми не хочу няньчитись стільки років. Можливо в когось була така ситуація? Що робити?
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – nashamama.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
