Я бідна, і тому нелюба невістка. Але у мого чоловіка Жені є молодший брат, і ні для кого не секрет, що він улюбленець моєї свекрухи. Йому і допомоги більше, і підтримки: житло, машина. Нам же у кращому разі – подарунки дітям.
Але не про це я хочу розповісти. Не так турбує той факт, що ми не в улюбленцях, скільки саме ставлення свекрухи до мене.
Коли 6 років тому ми з чоловіком розписалися, нам не вдалося влаштувати весілля. Ні в мене, ні в моїх батьків таких грошей на той момент не було. Та й батьки чоловіка сказали, що допомогти нема чим.
Довелося нам обмежитися сімейною вечерею без сукні та іншої атрибутики. Шкода, звичайно, але що вдієш, хоча мені й зараз дуже прикро й шкода, що моїй мрії про гарне весілля не судилося здійснитися.
І ось через кілька років після нас брат мого чоловіка Артем вирішив одружитися. Його наречена на той момент вже чекала дитину, і, мабуть, це відігравало дуже велику роль для моєї свекрухи. На весіллі вона носилася з молодою нареченою, як із улюбленою донькою.
Під час тостів мама чоловіка не переставала захоплюватися Мариною і бажала найкращого для їхнього малюка. І казала вона це все так захоплено, ніби то був її перший онук, а не третій.
Я була дуже засмучена і неприємно здивована, побачивши таке різне ставлення мами чоловіка до мене і до дружини молодшого сина. Цікаво, була б я при надії на своєму розписі, вона б і зі мною так само носилася?
Весілля тривало, а я все більше чула хвалебних відгуків про нову наречену. І вона така красуня і розумниця, і сукня просто краса! Все стало ще гірше, коли я випадково почула розмову свекрухи з подругами.
«А чим тобі старша невістка не вгодила?» – резонно запитали вони. На це свекруха лише махнула рукою, потім вона сказала, що я бідна, що її старший син зі мною не виб’ється в люди і що толку від мене ніякого.
Ось у молодшої невістки батьки самі будинок будують для молодят – це ж зовсім інша справа!
оговтавшись від таких слів, я не витримала і підійшла до свекрухи:
– Поясніть, будь ласка, детальніше, який толк від мене має бути?
Замість відповіді та очікуваних у цій ситуації вибачень свекруха влаштувала сцену, в якій виявилася винною я. У результаті чоловік відвів мене вбік і почав дорікати мені за те, що сталося. Незважаючи на те, що я переказала слова його матері, він наполягав, що не варто було з’ясовувати стосунки на публіці.
Хіба вона не виносила все на публіку? Хіба не я стала для всіх бідною ні на що не годною невісткою? Я, звичайно, підозрювала, що мій чоловік – мамин синок, але щоб погоджуватися з матір’ю в такому питанні і не підтримиати мене – це вже якось занадто.
Зараз я серйозно задумалася про те, щоби подати на розлучення. Усі мене відмовляють, кажуть, щоб я не звертала уваги на свекруху. Але якщо мій чоловік не може заступитися за мене перед власною матір’ю, чи він може взагалі заступатися і захищати? І чи потрібний мені такий чоловік? Як мені вчинити?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.