Я більше до сестри чоловіка з нашими трьома дітьми в гості не піду. Я вийшла заміж зі старшою дитиною від першого шлюбу, який зараз 8 років, і з чоловіком у нас народилися одне за одним двоє дітей, яким зараз 3 і 4 роки.
Днями нас запросила в гості сестра чоловіка. Вони переїхали в нову трикімнатну квартиру і дітей у них ще немає. Покликала нас, так би мовити, на входини.
Ну, ми прийшли, але більше я до них ходити не хочу. По-перше, дітям нікуди не можна, ні в яку кімнату, тільки гратися в вітальні, в куточку, де вони зробили спеціальний куточок для наших дітей, бо своїх іще немає.
Діти з того куточка не могли нікуди вийти, ні вправо, ні вліво, бо кругом нові шпалери, чи там якісь гарні вазони, чи якісь скляні столики, чи ще щось, що діти могли обдерти, зіпсувати і так далі. І навіть торта не дали!
У нас із чоловіком Максимом, як я вже сказала, троє дітей: старший син від мого першого шлюбу, йому вже 8 років, і двоє наших спільних діток — 3 і 4 роки.
Якби ви знали, яка це команда! Активні, допитливі, завжди в русі. І хоча іноді це важко, я щиро радію, що вони такі. Але ось ця їхня активність стала великою проблемою, коли ми пішли в гості до сестри чоловіка.
Недавно Злата, сестра мого чоловіка, запросила нас на входини. Вони з чоловіком переїхали в нову трикімнатну квартиру, і це була перша їхня “гостина” для родичів.
Ну, думаю, все правильно, треба підтримати. Зібрала дітей, одяглися святково — і пішли.
Як тільки ми переступили поріг, я побачила, що квартира блищала, як у журналі про інтер’єри.
Нові шпалери, глянцеві поверхні, килим на весь зал, кругом вазони, статуетки, скляні столики.
— Ось тут, дітки, можете гратися, — сказала зовиця, показуючи на маленький килимок у кутку вітальні.
Там стояли кілька іграшок, які явно були куплені спеціально для нас, але їхній вигляд був більше “декоративний”, ніж “ігровий”.
Діти подивилися на цей куток, потім на мене, ніби запитуючи: “Мамо, це серйозно?”. Але я кивнула заради ввічливості.
— Слухайтеся тітку Злату, — сказала я, хоча знаю: діти — це не роботи, щоб сидіти на місці.
Проблеми почалися майже одразу. Малюки хотіли побігати, а їх постійно зупиняли:
— Не чіпай вазон!
— Не торкайся стінки!
— Обережно зі столиком!
Старший син після першої години просто сидів мовчки, втупившись у телефон. Він навіть не намагався гратися, бо “все одно не можна”.
Обід був окремою історією. Дітям не дозволялося брати їжу зі столу, як їм хотілося. Їм подавали все в “правильному порядку”.
Мій трирічний син, побачивши нарізану ковбасу й сир, просто хапнув шматочок і збирався втекти їсти в інший куток кімнати. І тут почалося:
— Ні-ні-ні! — ледь не закричала Злата, підхоплюючись зі стільця. — Їсти тільки за столом! Ніяких “носити по квартирі”!
Син злякався, ледь не заплакав, але я швидко забрала його на руки й сказала:
— Може, дозволимо йому просто перекусити? Він же дитина.
— Ні, у нас тут чисто, і я хочу, щоб так і залишалося, — категорично відповіла сестра чоловіка.
На десерт чекали довго. Торт подали вже тоді, коли всі були ситі й наїдені. Діти й не глянули на нього, бо їм було вже й не цікаво.
Чесно кажучи, я сподівалася, що хоч пару шматочків нам дадуть додому — це ж нормально. Але ні, Злата після чаю все швиденько прибрала й сказала:
— Ну, було дуже приємно, що ви зайшли. Тепер і ви нашу нову квартиру бачили.
Нам прямо натякнули на вихід. Торт залишився на кухні, а ми пішли додому.
Коли ми повернулися, старший син сказав:
— Мамо, більше туди не ходімо. Там скучно.
Молодші діти теж вередували. Їм не дали погратися, як вони хотіли, і це було для них важким випробуванням.
Я й сама зрозуміла, що більше до зовиці з дітьми не піду. Не можу змушувати їх сидіти на місці, боятися зробити зайвий рух чи порушити “ідеальний порядок”.
У неї немає дітей, і, мабуть, вона не розуміє, що це нормально, коли малюки бігають, граються й трохи галасують.
А от я розумію. І тому наступного разу, якщо Злата запросить нас у гості, я чемно відмовлюся. Хай і далі насолоджується своєю ідеальною чистотою, а я краще залишуся вдома з моїми “неслухняними” дітками.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
