Зі мною сталася дуже не проста ситуація, і як бути – я не знаю, чесно кажучи. Справа в тому, що я більше року не був в Україні, залишився закордоном, заробляв для родини.
Ми з дружиною маємо двох дітей і живемо в двокімнатній квартирі дружини, яка їй дісталася від бабусі. Квартира старенька й невелика, тому ми весь час мріяли про більшу, нову, а цю віддати під оренду.
Зрозумівши, що в України ми будемо збирати дуже довго, я три роки тому поїхав працювати в Європу будівельником. Дома бував раз на три-чотири місяці, по тижню, зате гроші збиралися.
Звичайно, на довго на такій відстані від дружини й родини не легко, і кілька разів я таки згрішив. Та ці випадки нічого для мне не значили, я дуже люблю свою сім’ю і для них стараюся. Звичайно, я ніколи не збирався зізнаватися Олі, навіщо їй робити неприємно? Тим паче, що кохаю її.
Так ми й жили, але сталося 24 лютого. Оля тоді просила мене повернутися, та я переконав дружину, що краще залишуся там, де є, на роботі, а якщо вони захочуть приїхати з дітьми, то я їх зустріну і забезпечу умови для життя.
Оля сказала, що у нас на Вінниччині все добре і що вони будуть мене чекати вдома. У дружини старенькі батьки в селі. яких вона не залишить.
І ось мій контракт з фірмою закінчився. І я з грошима на квартиру повернувся нарешті додому, якраз на Великдень.
У уявіть мій подив, в мене вдома замість двох дітей – троє! Дружина з немовлям! У моїх донечок – братик Миколка, йому всього два місяці.
Сіли з дружиною, поговорили. Батько Миколки – однокласник Олі, її перше кохання Дмитро. Військовий, приходив в рідне містечко у відпустку. Ну й сталося в них. Про дитинку дізналася вже після того, як Дмитра провели на небо – він прикрив собою побратимів.
І Оля лишила дитину, а мені нічого не сказала. Каже, що готова прийняти будь-яке моє рішення, зрозуміє, якщо я піду.
Але водночас просить її вибачити і прийняти сина, і обіцяє, що таке більше не повториться і ми будемо найщасливішою родиною.
Для мене все це велике потрясіння. Я такого й уявити не міг, що зі мною може таке трапитися. Я люблю дружину, але як таке пробачити? А з іншого боку – як їх залишити: моїх донечок, жінку, яку я все одно люблю, це ні в чому не винне немовля?
Словом, я все ще думаю, дружини не торкався ще після приїзду, але відчуваю, що мої серце й душа вже зробили вибір.
Передрук без посилання на сайт заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
