– Я буду платити аліменти лише після аналізу ДНК! – заявив мені колишній чоловік. В мене очі стали величезними і стрибнули на лоба або й вище. Але потім я засумнівалася: а чи треба воно?..
…Нам було по вісімнадцять років, ми любили компанією їздити гуляти в сусіднє селище. Там я познайомилася з хлопцем, звали його Максим. Цей хлопець був душею компанії. гарний, веселий, дотепний.
Максиму завжди було що розповісти і чим здивувати. Я могла слухати його розповіді нескінченно і непомітно для себе закохалася. Та й він відчував до мене якусь симпатію. Одним словом, скоро ми почали зустрічатися.
Стосунки у нас були хорошими, тільки Максим ревнував мене буквально до всіх. Але, як говориться: «ревнує, значить любить».
Зустрічалися ми близько двох років, а потім я дізналася, що при надії. До дитини ми були ще не готові, хотіли пожити для себе. Але все ж я вирішила народжувати.
Макс мені одразу запропонував розписатися, і ми переїхали жити до його батьків.
Спочатку все було чудово, ми насолоджувалися життям, всюди їздили гуляти разом. Але потім носити дитинку мені стало важче, я залишалася вдома. Максим же продовжив гуляти без мене. Спочатку це було раз на тиждень, потім все частіше і частіше, аж до того, що він став пропадати цілодобово.
Я на все це закривала очі, але була ще одна проблема – він довго не затримувався ні на одній роботі. Тиждень попрацює, втомиться і вдома сидить місяць, «відпочиває». Добре, що я робила манікюр на дому, і це приносило невеликий прибуток. А інакше ми б не вижили з голоду.
Незабаром у нас з’явилася дочка, назвали ми її Вікторією. Вона була копією свого батька. Максим навіть змінився після народження дочки – перестав гуляти і допомагав з дитиною, навіть роботу постійну знайшов.
Але щастя і ідилія тривали всього чотири місяці. «Награвшись» з Вікою у татка, чоловік повернувся до колишнього життя, знову загули, звільнили з роботи, та ще й пити почав. Приходив він пізно ввечері, ми стали постійно сваритися. Грошей ледве вистачало на дитину.
На вихідних я поїхала з донечкою до моєї мами. Там сказала, що Макс на роботі. Коли я повернулася з дитиною додому, Максим заявив мені, що я була не інакше, як з іншим чоловіком. На мої пояснення, що ми їздили до мами, він не реагував. Я сяк-так вирвалася від нього, схопила коляску і помчала назад до родичів. Бігла, не озираючись, тільки чула крики і докори слідом.
Після цього випадку я залишилася жити у мами. Рано вранці, поки Макситм відсипався після гулянки, я забрала з його будинку наші з Вікусею речі. Чоловік навіть жодного разу за місяць не подзвонив.
Недавно я подала на розлучення і на аліменти. Максим так і не з’явився ні на один суд. Все ж нас розвели, але аліменти мені ніхто платити не став. Мені довелося звернутися до виконавчої служби. Не минуло й тижня, як подзвонив Макс і заявив, що сумнівається у своєму батьківстві і вимагає тест ДНК. В іншому випадку я не отримаю від нього ні копійки. Ось як він так може? Адже прекрасно же знає, що він єдиний чоловік у моєму житті, а тепер сумнівається і вимагає тест ДНК. Це просто смішно і прикро!
Тепер думаю, що робити: зробити тест ДНК і пред’явити його колишньому, або збрехати, що дитина не його і нехай пише відмову? А після цього викреслити його з нашого життя назавжди… Але якщо потім він раптом надумає відновити спілкування з дочкою?.. Якби ви вчинили?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
