Я буду сидіти з Максимком, а ти йди і працюй. Вам гроші на іпотеку потрібні, – сказала свекруха. Я щиро подякувала за допомогу, і відразу ж зателефонувала мамі. Але мама це все перекрутила в свою сторону. – Нарешті ти будеш мені більше грошей виділяти. Я так на море хочу. – Мам, але ж ти минулого року в Єгипті була! А ось мої діти його ще в очі не бачили. – Я в літах, мені відкладати ніколи. А ви ще встигнете!
Мене звати Ольга. Моя мама твердо впевнена, що діти обов’язково повинні допомагати своїм батькам. Я нічого не маю проти. Я з цим погоджуюся.
Але вся справа в тому, що у мене просто немає можливості допомагати своїй мамі так, як вона цього хоче. Надто вже великі у неї запити та бажання. Щоб допомагати своїй мамі, я змушена обділяти себе, своїх дітей та свого чоловіка.
Моя мама виростила мене одна. З моїм батьком вони навіть не були одружені, але батько завжди платив аліменти. Хоча я ніколи й не бачила його у своєму житті.
Росла я у дев’яності роки. Це був важкий час. Мама працювала. Ми отримували аліменти, але все одно жили дуже скромно. Подарунки я отримувала дуже рідко і речі мені нові купували також дуже рідко. Хоча мені здається, що в ті часи всі так жили.
Зараз я заміжня. У мене двоє дітей. З моїм чоловіком ми одружилися шість років тому. Зараз нашій старшій дочці вже 4 роки, а молодшому синочку виповнився нещодавно рік.
Ми із чоловіком виплачуємо іпотеку за квартиру. Я сиджу у декреті, і працює у нас лише один чоловік. Звичайно, у нас не дуже добре з грошима.
Ми не збиралися ставати батьками вдруге так рано. Але так вийшло. Ось ми й вирішили з Мироном, що це так має бути, це доля.
Мирон все робить для того, щоб ми нічого не потребували. Він знайшов собі ще один підробіток. Я теж трохи підробляю дома. Зарплата маленька, але я намагаюся не засмучуватися. Адже я набираюсь досвіду, а нехай навіть і невеликі гроші — це все-таки краще, ніж нічого.
Ми б жили нормально, якби не моя мама. Нам було навіть набагато легше виплачувати іпотеку. Нам би все вистачало.
Але мама впевнена, що дорослі діти обов’язково повинні допомагати своїм батькам. Ось вона вимагає, щоб я їй допомагала.
– Я тебе взагалі одна виростила! Сил не шкодувала! А тепер ти мусиш мені допомагати! – твердить мені моя мама.
Я б рада допомогти своїй мамі. Але де мені взяти для цього гроші? Для того щоб викроїти для мами хоча б невелику суму, мені доводиться дуже сильно урізати свій сімейний бюджет.
– У мене проблем із зубом! Пломба випала! До безкоштовної стоматології я не піду! Там лікарі погані та черга велика! Дай мені гроші на платного лікаря! – Заявляє мені мама.
Я змушена щось не купувати для себе та своїх дітей, і давати мамі гроші. А ще вона хоче, щоб я давала їй гроші на нову стрижку, на нову ошатну сукню, на манікюр.
Мені дуже важко. Я заощаджую на своїй сім’ї, щоб допомагати мамі. Мій чоловік це все бачить. Мирону це дуже не подобається, але поки що він мовчить. Але будь-якої миті може спалахнути “буря”.
Місяць тому моя свекруха пішла на пенсію та сказала, що готова допомогти з дітьми.
– Адже онука в садок уже ходить! А з онуком одним я вже якось упораюся! Виходь на роботу! Вам гроші потрібні, щоб легше було!
Я щиро подякувала своїй свекрусі за запропоновану допомогу.
Коли я сказала про це своїй мамі, вона теж зраділа. Тільки зраділа вона зовсім інакше.
– Ось як добре! Грошей заробиш і даси мені, щоб я поїхала у відпустку і добре відпочила! Я вже давно у відпустку не їздила! – Заявила мені моя мама.
– Як це давно? – Здивувалася я. — Мамо, ти ж два роки тому їздила відпочивати у Єгипет! А я востаннє була на морі, ще коли у школі вчилася і мала була! А діти мої взагалі жодного разу на море не їздили!
Ось і виходить, що я маю мамі дати гроші на відпочинок, а сама з дітьми відпочивати не поїду.
– Та діти твої ще малі й взагалі нічого не запам’ятають! Їм все одно де купатися: у ванній або в річці. А ви з чоловіком ще молоді! Встигнете ще з’їздити на море.
І туди, куди захочете! А я вже у віці! Невідомо скільки років мені жити залишилося! Тож мені відпочинок набагато потрібніший! – Сказала мені моя мама.
Мама вкотре нагадала мені, що виростила мене сама і нічого для мене не шкодувала.
Моїй мамі лише 52 роки. Вона ще працює і сама може забезпечувати себе.
Я не хочу, щоб мої діти росли у злиднях, поки я намагаюся догодити своїй мамі. Я ще молода і хочу пожити для себе. Я не хочу своїм дітям повторювати мамині слова.
Я не проти того, що допомагати мамі, але тільки тоді, коли я матиму для цього можливість.
Моя мама не голодує, але чому вона постійно вимагає від мене гроші? Вона ніби не розуміє, що в мене двоє маленьких дітей, працює тільки один чоловік, і ми виплачуємо іпотеку.
У мене таке почуття, що моя мама просто займається здирством. Я готуюся до серйозної розмови з мамою. Я не знаю, чи вона зрозуміє мене. Але далі так продовжуватися не може.
Так далі жити не хочу, не можу і не буду!
Що скажете, я права?
Фото ілюстративне
