fbpx
життєві історії
Я була обурена на дочку. Мало того, що Дарина проігнорувала театральну студію, до якої я водила її стільки років, так вона не порадившись зі мною, до столиці чкурнула. Сидить зараз в якомусь офісі. Нам з батьком допомагає фінансово, але хіба я цього хотіла? Її подруги Валя та Оксана вже й заміж повискакували. – Людо! А ну бігом хвалися! Бачили ми твою Дарину! – Де бачили? – Як це де? По телевізору!

Я була обурена на дочку. Мало того, що Дарина проігнорувала театральну студію, до якої я водила її стільки років, так вона не порадившись зі мною, до столиці чкурнула. Сидить зараз в якомусь офісі. Нам з батьком допомагає фінансово, але хіба я цього хотіла? Її подруги Валя та Оксана вже й заміж повискакували. – Людо! А ну бігом хвалися! Бачили ми твою Дарину! – Де бачили? – Як це де? По телевізору!

Настрій перед ранком був геть зіпсований і у дочки і у мами. Даринка зачепилася за якийсь гвоздик, і в сукні з’явилася велика дірка.

– Ех ти, недотепа, таку сукню зіпсувала, а все через тата, не міг забити цей цвях! – голосила мама.

Дарина засумувала зовсім не тому, що порвала сукню, а тому, що знову почула від мами це неприємне слово “недотепа”. Вона не знала, що воно означає, але дитячим розумом розуміла, що мама ображає її, називаючи недотепою.

Вірш в садку Даринка читала в своїй звичайній сукні. Вона намагалася зосередитися, ні разу не збилася, але в голівці періодично знову спливало “недотепа”, і ті вирази, які вони відпрацьовували з мамою не вийшли.

Після виступу мама знову взялася за своє:

– Недотепа ти моя! Стільки вчилися, де потрібно наголос зробити, а вийшло зовсім нудно і нецікаво! Бачиш, як Валю і Оксану всі хвалять? Вони – молодці, все як треба розповіли!

Дарина ледь не плакала, дивлячись, як мами обіймають її подружок і кажуть їм, які вони чудові й талановиті. Їй дуже хотілося, щоб мама теж пишалася нею, але від мами нічого такого не звучало.

Після садка разом зі своїми подружками Дарина пішла в один клас. Ситуація плавно перенеслася в шкільні стіни. Мама примушувала Даринку ходити на одні і ті ж гуртки, що Валя і Оксана, а дівчинка терпіти не могла кривлятися в театральному і ходити не своєю ходою на заняттях з дефіле. Мама ще хотіла, щоб Дарина записалася і в художню студію, щоб переплюнути Валю і Оксану, але за часом це просто не виходило фізично.

На шкільних вечорах, де дівчатка виступали на сцені, Дарина грала завжди другорядні ролі, і знову чула від мами, яка вона недотепа. Подружкам діставалися головні ролі, і вони гордо дефілювали перед батьками після виступів.

Мама чомусь не помічала, що Даринка набагато краще їх вчиться з фізики і математики і постійно ставила в приклад дочці таланти її подружок. Дарині хотілося почути від мами прості слова про те, що її люблять, що впевнені в ній і що вона для своєї мами – найкраща в світі. Іноді це навіть снилося дівчинці.

За весь час не тільки Дарина не чула хороших слів від матері. Батько Дарини щовечора намагався усамітнитися, щоб на його думку не летіли нескінченні закиди в тому, що мало заробляє, нічого не дав сім’ї, на відміну від інших (йшов перелік імен) чоловіків.

У дев’ятому класі вчитель фізики запросив Дарину на відкриття нового гуртка з інформатики та роботизації. Він вважав, що його учениці там буде набагато цікавіше, ніж в театральному, тому що дівчинка помітно виділялася з усього класу знаннями в фізиці та інженерним складом розуму.

Увечері Дарина почала складні переговори з мамою:

– Мамо, мені пропонують вивчати інформатику, можна я замість театралки туди перейду?

– Що?! Навіть і не думай! З п’ятого класу ходиш в гурток, і – кинути? Що ти там будеш вчити по інформатиці, як в ігри на комп’ютері грати? Ось, Валя з Оксаною знову головні ролі отримали, а ти десь там на задньому плані маячиш весь час, як недотепа якась!

Зрозумівши, що розмову продовжувати безглуздо, Дарина, вибравши час, підійшла до батька:

– Тату, я хочу ходити на інформатику…

– То йди, якщо хочеш.

– А мама змушує на театральний. Ти б пішов туди, куди не хочеться?

– Я б не пішов, а ти вже зовсім доросла, і витрачати час на те, що не подобається нема чого.

– А гуртки в один час, і грошей мама не дасть…

– Я тобі дам, а з керівником театрального домовся, щоб ставив тобі хрестики за відвідування…

— Таточку! Так правда можна?!

– Якщо не вийде, я підійду і вирішимо питання.

— А мама?

– Зрозуміло, це – військова таємниця! Вискочиш там на виставі, як зазвичай, все одно, крім “недотепи” нічого не почуєш від мами, як і я…

Дарина обняла тата, розцілувала, і почала з захопленням осягати складну науку на гуртку інформатики. Учитель фізики не помилився, дівчинка так стрімко опановувала програму занять, що йому довелося займатися з нею ще й додатково, обговорюючи ті ідеї, які виникали в голові у учениці.

Так минуло два роки. Дарина і раніше виходила на сцену в спектаклях, ролі її були часто без слів. “Актриса” зовсім не думала про сцену, вона жила в світі формул і чисел, і вже зовсім не звертала уваги на мамині докори.

Після закінчення школи Дарина вперше за всі роки сказала рішуче “ні” спробам мами відправити її документи для вступу до театрального. Вона абсолютно без проблем стала студенткою першого курсу університету, здивувавши на співбесіді викладачів глибиною своїх знань в комп’ютерній теорії і техніці.

Мамина “недотепа” вчилася блискуче, отримуючи підвищену стипендію, в той час як Валю і Оксану з трудом влаштували на платний курс театралки.

Весь вільний час Дарина сиділа перед монітором, а мама, зазирала їй через плече, з подивом бачила абсолютно незрозумілі “ієрогліфи” і не розуміла, що цікавого знаходить її дочка в цьому.

Вже на четвертому курсі від мами прозвучали чергові слова про те, що дочка – недотепа. Валя і Оксана майже одночасно вийшли заміж, і збиралися подарувати своїм мамам онуків. Цю “недотепу” і закиди в тому, що зовсім не цікавиться хлопцями, Дарина мамі вже не пробачила. Дочка попросила потерпіти ще один рік, після чого озвучила мамі рішення переїхати в столицю. Мама тоді сплеснула руками: “Та кому ти там така потрібна?” Але, бачачи настрій дочки, обірвала фразу, махнула рукою і пішла читати лекцію чоловікові.

Рік по тому Дарина дійсно переїхала до столиці на роботу, куди її, як кращу студентку факультету запросили ще на третьому курсі. Вона часто телефонувала батькам, а через пару років почала допомагати їм з фінансами. Мама дивувалася, що її “недотепа” змогла щось заробити на “невідомо що”.

Мами Дарини, Валі і Оксани були давніми подругами, і, не дивлячись на те, що дівчатка вже давно виросли, кілька разів на рік зустрічалися, щоб поговорити і обмінятися новинами.

Яке ж було здивування мами Дарини, коли під час чергової зустрічі вона почула від подруг питання: “Ну що, розповідай подробиці!”

– Про що ви?

– Ти що, прикидаєшся, чи що? Вчора Дарину по новинах показували, якийсь контракт підписувала з іноземною фірмою!

– Та не може такого бути, працює там в якійсь компанії, ну пару копійок висилає, заміж не збирається, не те, що ваші…

– Наші вже розлучатися збираються, а у твоєї, за їхніми словами, такий залицяльник, що нашим і не снилося!

Мама сиділа мовчки вражена почутим, а потім, вибачившись перед подругами, вискочила на вулицю, набрала номер дочки, якій до цього дзвонила, тільки щоб дізнатися про здоров’я:

– Дарино, можна я до тебе приїду, мені так багато хочеться тобі сказати!

Потім вони проговорили майже годину, вже зі сміхом згадували “недотепу”, а в кінці розмови попросила маму приїхати разом з батьком…

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page