Я була певна, що виростила гідну людину і вдячну дитину, але дочка мене повністю розчарувала! Коли Тоня повідомила, що буде повертатись додому зі своєї Іспанії, жде працювала 10 років, я склала цілий список того, що треба купити й зробити вдома. Найперше – паркан новий поставити. Ну який бізнес в такі часи? Дала мені всього лише 50 000 гривень, ну що на них зараз зробиш???

Ми з чоловіком живемо у маленькому містечку Чернівецької області. Виростили дочку. Роботи в нашому місті не дуже, я у бібліотеці працювала, чоловік водієм на місцевому хлібозаводі.

Тож грошей великих ми ніколи не мали, але намагались дати своїй єдиній і досить пізній дочці все, чого вона потребувала.

І одягалася у нас Тоня мало не краще за всіх у класі, і потім в університеті навчалася в області.

Словом, ми все дали своїй дитині для старту в житті. Коли Тоня виходила заміж, ми допомогли і з весіллям, і з квартирою.

А коли вона 5 років тому розлучилася і вирішила їхати в Іспанію на заробітки, ми залишили у себе онучку Злату.

Чоловік мій минулого року полинув на небо, лишилася я сама з онукою. І тут Тоня повідомила, що заробила достатньо і повертається, бо дуже тужить за Златою і Україною.

Я зраділа! Дочка звичайно висилала нам гроші на життя, але не дуже багато, всі вони на буденні потреби й розходилися.

Я була певна, що виростила гідну людину і вдячну дитину, але дочка мене повністю розчарувала!

Коли Тоня нам сказала, що буде повертатись додому зі своєї Іспанії, де працювала 10 років, я склала цілий список того, що треба купити й зробити вдома.

Найперше – паркан новий поставити. Ремонт у кухні обов’язково! Машину теж поміняти не помішало б, бо наша з чоловіком, на якій я їжджу, вже дуже старенька.

Але Антоніна, коли приїхала, дала мені всього лише 50 000 гривень, ну що на них зараз зробиш???

Купила собі й дочці двокімнатну квартиру в нашому обласному центрі і сказала, що буде втілювати свою мрію – відкривати бізнес, салон краси.

Ну який бізнес в такі часи? Яка краса люди? Дуже сильно я розчарована в дочці, просто слів немає. Навіть не знаю. чи залишу їй будинок в майбутньому з таким ставленням і її вдячністю, в лапках, звичайно.

Сумно й прикро, коли вклав душу, сили, засоби в дитину – а отримав таку віддачу. Всім раджу більше думати про себе, а дорослим дітям так і взагалі не допомагати, не повторюйте моїх помилок!

Всім добра, миру й щастя. Чекаю вашої підтримки – адже я права на всі двісті відсотків.

Автор – Валентина Ш.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com