Я заплуталася, тому вирішила написати сюди, щоб почути думку збору!
Ну що ж, давайте по-порядку.
Я зустріла свого майбутнього чоловіка, коли Василь був уже рік, як розлучений. Жив скромно, платив аліменти, часто бачився із сином. Інколи забирав Данилка на всі вихідні.
Я намагалася порозумітися з хлопчиком, але налаштований він був вкрай негативно. Можливо, колишня дружина Василя доклала до цього руку. Не знаю. Але через його неприйняття я просто вирішила в це не вплутуватися і залишати їх наодинці з чоловіком.
Своєї квартири ми не мали, ми потроху накопичили на внесок і взяли іпотеку. Потроху обживалися новими меблями, технікою, купили недорогу автівку після весілля. Все було добре, аж до того моменту, як я випадково зустріла колишню дружину Василя на вулиці.
Висока, доволі “крупна” жінка з сивими пасмами і в мішкуватому одязі. Насилу можна було дати їй 38 років. Швидше за все 40. До цього я бачила її тільки на світлині. Василь спілкувався та бачився з нею без мене. Однак вона мене впізнала та підійшла. Сказала, що треба поговорити.
Звати її Ліда, і почала вона з того, що, незважаючи на розлучення, вони з Василем все ще дуже близькі. Він часто буває в неї в гостях, заїжджає після роботи, тому що сумує за її смачною випічкою. Іноді зателефонує у справах. Ще сказала, що вони часто розмовляють про минуле і Василь, нібито, каже, що шкодує про розлучення та одруження зі мною.
Але так, як я вже чекаю дитину (5 місяців), не може піти від мене. Не хоче аліментів та поділу майна. Та й шкода йому мене. Адже я не потягну іпотеку одна (після розлучення борг із іпотеки ділиться навпіл між подружжям).
Щодо цього Василь був правий. Зарплата у мене невелика, попереду декрет. Батьки в іншому місті та грошима не допомагають. Ліда попросила мене з’їхати з квартири і спокійно розлучитися. Відпустити Василя, а вона домовиться з ним про те, щоб він платив усю іпотеку сам.
Я була спантеличена від пропозиції Ліди. Прийшла додому і вирішила поговорити відверто про це з Василем. Я сподівалася, що він спростує її слова, але він почав говорити, що це не моя справа, що я лізу, куди не треба, що між ними завжди були такі стосунки і це нормально. І якщо я не хочу жити у величезних боргах і одна з дитиною, то маю просто мовчати.
Виявилося, що коли Василь говорив про те, що їздить підробляти до батьків, до сина, то він їздив до неї. А я вірила цим небилицям. Працювала, приходила додому, готувала, чекала на нього. Нині не знаю, що робити. Я можу відмовитись від цієї квартири і просто з’їхати, але нікуди. І як я житиму одна з дитиною, не знаю.
А нещодавно Ліда почала приходити все частіше до нас додому разом із дитиною. Нібито у гості. Поводиться розкуто, як господиня, з чоловіком відкрито крутить шури-мури. Василь це не підтримує, але й не припиняє. Мені дуже важко з цим змиритися. Що робити далі не знаю.
Тому пишу сюди, щоб ви дали мені якусь пораду!
Що я роблю не так?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери