Я була впевнена, що новина про мій цікавий стан ощасливить мого брата. Та Василь мене неабияк розчарував. Лише в цей момент я зрозуміла, що майбутнє, яке перекреслило його життя – не відпустило. Я навіть боюсь подумати що буде, коли моя дитинка з’явиться на світ
Я довгий час не могла знайти собі чоловіка, і ось рік тому доля подарувала мені Романа. Він чудовий, одним словом – ідеальний чоловік, з яким я хотіла створити сім’ю не задумуючись.
Тому довго ми не стали чекати, і через чотири місяці подали заяву до РАЦСу. Ми не святкували від слова зовсім. Ну яке святкування, коли в країні війна. Ми прийшли на “церемонію” в джинсах і футболці. За свідка була моя подруга, яка живе на в сусідньому будинку.
Я давно хотіла дитину. Ми з Романом багато про це говорили, і він був тільки “за”.
– Я обожнюю тебе і не можу дочекатися, щоб обійняти тебе, коли ти повідомиш мені цю прекрасну новину, — сказав він мені. Я розтанула від цих слів. Ніхто ніколи не говорив мені нічого такого красивого і романтичного. Я знала, що зробила правильний вибір.
А рівно через місяць я зрозуміла, що ношу під серцем дитинку. Моїй радості не було меж.
Роман був схвильований, він одразу склав список усього, що потрібно придбати до народження нашої дитини. Його реакція була саме такою, як я собі уявляла, і я з нетерпінням чекала материнства. Але все зіпсував мій рідний брат. Я знаю, що йому важко в житті, але його реакція була для мене великим подивом.
Моєму братові Василю сорок років, і його життя справді не було легким. Мало того, що наші батьки пішли з життя, коли ми були маленькими, але далі його чекало ще більше потрясіння. Василь познайомився з дівчиною п’ятнадцять років тому. Вони були дуже щасливі разом, відгуляли весілля, а через рік Боженька подарував їм донечку Маргаритку. І все б було чудово, якби не одне “але”, на жаль, у неї були великі проблеми зі здоров’ям.
Не буду описувати діагнози. Все серйозно… Василь та його дружина Світлана були сильними і до останнього робили все, що від них залежало. Вони намагалися зробити ту частину життя, яку подарувала доля Маргаритці, якомога прекраснішою. Коли її не стало, їхні стосунки не пережили цього випробування, хоча вони дуже старалися, і навіть відвідували психолога. Незабаром вони таки розлучилися.
Відтоді Василь став геть іншим, ніж він був до цього. Він замкнувся в собі і окрім роботи, в яку він занурювався з головою, він не бачив нічого.
Я думала, що підніму йому настрій, повідомивши, що він стане дядьком. Але цього не сталося. Замість радості, привітань і щастя, мій брат впав у ще більшу депресію.
Він не сказав мені нічого, чого я очікувала.
– А що мені з того? Робіть що хочете, це ваше життя і ваші діти… – це все, що Василь мені сказав у відповідь. В цей момент я зрозуміла, що час нічого не гоїть в його випадку.
Я була розчарована. Реакція Василя застала мене зненацька. Тоді я просто плакала, бо в мене крім нього з родини на цьому світі більше нікого немає. Я навіть боюсь подумати, що буде, коли дитинка з’явиться на світ.
Я б дуже хотіла, щоб він був щасливий. Але чим я можу допомогти рідному брату?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua