Я був дуже успішним чоловіком, а тепер доживаю у далекої рідні. Ось моя історія.
Жив я в обласному центрі, обіймав пристойну посаду, плюс мав прибутковий бізнес. Але у передпенсійному віці я закохався у молоду жінку з двома малолітніми доньками.
Мої діти давно жили своїми сім’ями, а дружину я просто виставив. Їй довелося пережити багато, і я про це дуже шкодую. Вона опинилася з речами за парканом будинку, де прожила тридцять років, поки діти забирали її.
Моя нова дружина в’їхала в хороми, і жила як королева, я її всіляко балував, а до її дочок ставився як до принцес. Рідні діти перестали зі мною спілкуватися, адже я зрадив їхню матір. Але часи змінюються, справи мої пішли на спад, і я з колись знатного і заможного бізнесмен перетворився на звичайного пенсіонера.
І я став не потрібний ще досить молодій дружині. Вона зібрала речі і була така, з дорослими вже доньками втекла влаштовуватися в столиці.
І тут з’явилися нові господарі і почали виставляти мене з дому. З’ясувалося, що перед від’їздом дружина продала моє майно — будинок, господарство, стайню, залишивши мене фактично на вулиці.
Першої моєї дружини на той час вже не стало, діти мене не прийняли. Так і доживаю я тепер своє життя у далеких родичів. На старості років лишився ні з чим. Сумно, але нічого не вдієш, сам винен.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.