Я був дуже успішним чоловіком, а тепер доживаю у далекої рідні. Ось моя історія.
Жив я в обласному центрі, обіймав пристойну посаду, плюс мав прибутковий бізнес. Але у передпенсійному віці я закохався у молоду жінку з двома малолітніми доньками.
Мої діти давно жили своїми сім’ями, а дружину я просто виставив. Їй довелося пережити багато, і я про це дуже шкодую. Вона опинилася з речами за парканом будинку, де прожила тридцять років, поки діти забирали її.
Моя нова дружина в’їхала в хороми, і жила як королева, я її всіляко балував, а до її дочок ставився як до принцес. Рідні діти перестали зі мною спілкуватися, адже я зрадив їхню матір. Але часи змінюються, справи мої пішли на спад, і я з колись знатного і заможного бізнесмен перетворився на звичайного пенсіонера.
І я став не потрібний ще досить молодій дружині. Вона зібрала речі і була така, з дорослими вже доньками втекла влаштовуватися в столиці.
І тут з’явилися нові господарі і почали виставляти мене з дому. З’ясувалося, що перед від’їздом дружина продала моє майно — будинок, господарство, стайню, залишивши мене фактично на вулиці.
Першої моєї дружини на той час вже не стало, діти мене не прийняли. Так і доживаю я тепер своє життя у далеких родичів. На старості років лишився ні з чим. Сумно, але нічого не вдієш, сам винен.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю