Я був дуже успішним чоловіком, а тепер доживаю у далекої рідні. Ось моя історія.
Жив я в обласному центрі, обіймав пристойну посаду, плюс мав прибутковий бізнес. Але у передпенсійному віці я закохався у молоду жінку з двома малолітніми доньками.
Мої діти давно жили своїми сім’ями, а дружину я просто виставив. Їй довелося пережити багато, і я про це дуже шкодую. Вона опинилася з речами за парканом будинку, де прожила тридцять років, поки діти забирали її.
Моя нова дружина в’їхала в хороми, і жила як королева, я її всіляко балував, а до її дочок ставився як до принцес. Рідні діти перестали зі мною спілкуватися, адже я зрадив їхню матір. Але часи змінюються, справи мої пішли на спад, і я з колись знатного і заможного бізнесмен перетворився на звичайного пенсіонера.
І я став не потрібний ще досить молодій дружині. Вона зібрала речі і була така, з дорослими вже доньками втекла влаштовуватися в столиці.
І тут з’явилися нові господарі і почали виставляти мене з дому. З’ясувалося, що перед від’їздом дружина продала моє майно — будинок, господарство, стайню, залишивши мене фактично на вулиці.
Першої моєї дружини на той час вже не стало, діти мене не прийняли. Так і доживаю я тепер своє життя у далеких родичів. На старості років лишився ні з чим. Сумно, але нічого не вдієш, сам винен.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам