fbpx

Я був ще дуже молодим хлопцем, коли зустрів свою майбутню, але вже колишню дружину Любу. Вона не захотіла розділити труднощі та негаразди і знайшла багатого, до якого і пішла. Пішла з нашим сином. І ось після багатьох років у моєму житті знову виникає колишня і старший син. Вони втратили квартиру в Харкові

Я був ще дуже молодим хлопцем, коли зустрів свою майбутню, але вже колишню дружину Любу. Починалося все добре, а скінчилося так собі. Вона не захотіла розділити труднощі та негаразди і знайшла багатого, до якого і пішла. Пішла з нашим сином.

Що я пережив? Напевно, як усі на той час, а були 90-ті роки. Важко було фінансово, дуже переживав, адже я її кохав і навіть простив би на той час зраду.

Мені пощастило, я зустрів свою нинішню дружину і знайшов своє щастя, у мене є справжня сім’я, кохана та кохана дружина та двоє дітей.

І ось після багатьох років у моєму житті знову виникає колишня і старший син. Вони втратили квартиру в Харкові недавно, зараз винаймають житло в іншій області України.

Ні, вони не просили допомоги, вони її вимагали, виставляли все так, що я їм винен. У сина проблеми із законом, я мовчу про характер: називав мене так, як навіть ворогів не називають.

У Люби проблеми зі здоров’ям, їхній «новий тато» знайшов собі іншу і зашив їх, як вони мене колись. І тепер вони вирішили вимагати у мене допомоги.

Але можете осудити мене, та я зачинив двері і викреслив цих людей, як вони мене колись, залишив усе там, де й було – у минулому. Сина місяць тому мобілізували, а Люби минулого тижня не стало.

Можливо, хтось мене засудить, але винним я себе не вважаю. Сповідь написав, просто щоб виговоритися.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page