Я частенько зустрічала Василину на вулиці, вона як і я, молода матуся. Не раз ми з мамочками обговорювали її за спиною (в хорошому розумінні). З першого погляду було зрозуміло, що живуть вони по-багатому. А її чоловік Борис, такий лапочка, що налюбуватися неможливо. Цього недільного дня, побачивши її, я відчула неладне і вирішила підійти.
З Василиною ми познайомилися в дитячому парку розваг років зо три тому, коли разом гуляли зі своїми молодшими дітьми. Мені здавалося, що у них зразкова сім’я.
Виявилося, що не тільки мені так здавалося. Василина сама так думала, а насправді все далеко не так.
Сьогодні я зустріла Василину на вулиці. Вчора пройшов дощ, стало трохи тепліше і всі подалися з квартир на вулицю.
Василина виглядала сумною. Ми з нею розговорилися і вона розповіла про свої події, що сталися за останній час.
Далі від імені Василини:
– З чоловіком ми одружені 19 років, у нас двоє дітей, як ти знаєш. Старша вже вчиться в коледжі, їй 17 років, а молодший син Юрчик йде в школу в перший клас. До речі, наші діти в одній школі вчитися будуть.
Так ось, все добре, я працюю і підробляю бухгалтером віддалено, у чоловіка свій бізнес. Я встигаю і за дітьми дивитися, і за будинком, і за чоловіком доглянути. Раз на рік обов’язково відпочинок на морі. Не життя, а мрія.
– Так, Василино, я пам’ятаю, як всі на твого чоловіка дивилися. – сказала я. – Але якщо з чоловіком все добре, то що трапилося? Надіюсь усі здорові?
– Ех, ніхто нічого не знає, – сумно відповіла Василина. – У чоловіка бувають періоди, ну один-два рази в три місяці, коли він “належить сам собі”. Це може бути рибoловля з друзями або зустріч з товаришами по службі, та може просто поїхати до мами і відпочивати від нас з чаркою в руках. Головне, щоб його ніхто не чіпав, а потім він відходить і знову зразковий сім’янин.
Я багато років думала, що Борис мені вірний. Так, з його здібностями шифруватися йому краще було в розвідники йти. Уявляєш, у нього вже 10 років коханка є!
Одна і та ж, а я навіть нічого і не підозрювала. 10 років!!! Він так просив сина, що я здалася. А в цей час у нього ця Юлька була. І що він у ній знайшов? Старша нас на три роки, і до того ж заміжня була, чоловік у неї пішов з життя пару років назад. У неї два сини є, а ще вона подарувала моєму чоловікові дочку. Їй вже 4 роки. Борис точно впевнений, що дитина його.
Слухай, Василино, ти стільки років навіть і не підозрювала про це. Як ти змогла дізнатися?
– Чоловік проговорився випадково. Навіть не мені, а синові. Семирічній дитині!? Борис запропонував Юрчику поспілкуватися з молодшою сестричкою. На що син відповів, що у нього є тільки старша сестра. А цей дивак дістав звідкись фотографії та став показувати дитині. А Юрчик мені розповів.
Ну, я притиснула Бориса і він розговорився. Поки я працювала як кінь, він гуляв зі своєю Юлькою. Пізніше він її влаштував до себе на роботу, щоб більше часу проводити разом. Поки я була в лікарні, вони жили практично разом. Добре, що розуму вистачило додому не притягти.
– Василино, що робити тепер будеш?
– Однозначно розлучатися. Правда Борис, як почув про розлучення, прибіг і назад проситься. Знає ж, що я на розділ майна подам, фірму і автівку доведеться ділити. Як добре, що хоч квартира на дітей записана, а то хіба мало що.
Він мені твердить, що люблю не можу, а я йому не вірю. Досить вже, 10 років обманював. Нехай котиться до своєї Юльки і живе з нею. А я не хочу більше такої сім’ї.
Ось так в житті буває. Живеш з людиною, повністю довіряєш, ділишся своїми таємницями і мріями, а він живе подвійним життям. Сподіваюся, що у Василини вийде вибратися з цього бруду і знову повернути довіру до людей.
А що б ви робили на її місці?
Фото ілюстративне
