Після весілля мого сина я часто заходила до них із невісткою. Намагалася приготувати що смачніше. Їх все влаштовувало, невістка Вероніка перша наминала те, що я приготую. Мені було приємно, що мої старання цінують. Я була дуже рада, що маю теплі та щирі стосунки зі своїми дітьми.
Але одного разу, коли я до них прийшла, вдома була лише Вероніка. Ми почали пити чай. Все було як завжди, за винятком одного: я бачила, що невістка все ніяк не наважувалась мені щось сказати.
Після довгих роздумів Ніка попросила мене так часто не приходити до них у гості. Мовляв, краще нехай мій син приїжджає до мене у гості на інший кінець міста. Почувши ці слова, я помітила в її очах якийсь недобрий вогник.
Після цієї розмови я, звичайно, взагалі перестала приходити до свого сина. Він регулярно був у нас у гостях, але завжди сам. Дружина з ним не приходила жодного разу.
Мене це й тішило, і засмучувало одночасно. Я завжди намагалася, щоб у нашій родині був мир та порозуміння. А ця жінка все зруйнувала своїм егоїстичним ставленням до нас, родичів чоловіка. Наскільки бачу ситуацію, то від мене тут нічого не залежить.
Два місяці тому у нас народився онук. Радість цієї події просто безмежна. Ми з чоловіком намагалися сильно не надоїдати невістці, тому ходили до них у гості вкрай рідко і лише на запрошення.
Ми весь час намагалися вивозити онука на прогулянку, щоб не бути на очах у Вероніки надто довго. В принципі, нам із чоловіком цього було достатньо.
Але минулого тижня вона мені сама зателефонувала і запропонувала посидіти з онуком у них удома, доки вона піде у своїх справах. Найприкріше те, що Вероніка не попросила про допомогу, а запропонувала. Наче нам це потрібно більше, ніж їй!
Тобто вона не може переступити через свою гордість, вибачитися за ті слова і просто по-людськи продовжувати спілкуватися з нами? Адже ми батьки її чоловіка, добре виховали його для неї! Невже ми своїм ставленням не заслужили елементарної поваги та розуміння з її боку?
Я все зважила і сказала, щоб Вероніка привезла до нас онука Ромчика, оскільки до неї додому вона сама заборонила приходити зайвий раз. Я пояснила, що не хочу довго перебувати в їхньому домі.
Після цих слів вона трохи притихла, але потім все ж таки погодилася привезти онука. Ми провели чудовий день, вдосталь поспілкувалися з хлопчиком. Яке ж це щастя мати маленьку рідну дитину!
Щоправда, тепер мене хвилює питання: як поводитися з невісткою? Продовжувати платити Вероніці тією ж монетою чи бути розумнішими і припинити цю тиху ворожнечу?
Заради онука я готова зробити перший крок. Але тут незрозуміло, чи оцінить це дружина сина і чи потрібна я їй взагалі?
Як би ви вчинили у моїй ситуації?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
