Я чекаю дитинку від свого майбутнього зятя і тепер не знаю, що робити. Мені скоро народжувати. Зараз полетить в мене каміння, але серцю не накажеш!.. Ось моя історія.
***
Мені 37 років, а дочці майже двадцять. Останні десять років я виховую її сама. Мого чоловіка, батька Олександри, забрала аварія.
Коли дочка була школяркою, ми з нею були наче дві сестри. Але тепер вона від мене дуже віддалилася. Вона поступила в інститут і почала жити дорослим життям. Ми рідко бачимося з Олександрою і ще рідше спілкуємося. Кожна з нас зайнята своїми турботами. Але коли таких клопотів мало, я відчуваю себе самотньою. У мене зовсім нікого немає на цьому світі, крім Сашуні, а вона стала мені як чужа.
Нещодавно Саша повідомила мені, що в її житті з’явився хлопець. Я дуже зраділа за дочку, адже бажаю їй щастя. Через кілька місяців дочка привела Максима до нас додому знайомитися.
Макс мені відразу сподобався. Він викликав відчуття надійного, впевненого і серйозного молодого чоловіка. В його сірих очах я побачила щось таке тепле і рідне, він нагадав мені одного хлопця, моє перше кохання. Ми втрьох говорили майже всю ніч, а коли Максим пішов, я сказала Саші, що він дуже гідна пара для неї.
Вони продовжували зустрічатися. Дивлячись на щасливу дочку, я також вирішила налагодити особисте життя. Я записалася в спортзал, почала стежити за своїм харчуванням, оновила гардероб. Я стала частіше виходити з подругами на вечірні прогулянки.
Якось дочка повернулася з побачення з Максимом в дуже пригніченому настрої. Вона нічого не пояснювала. Просто сказала, що вони посварилися і це серйозно. Я не розпитувала її, адже розуміла,Саші потрібно побути наодинці з собою, їй потрібен час.
Через кілька днів до нас прийшов Максим. Дочка не відповідала на його дзвінки і він прийшов, щоб поговорити з нею. Саша в цей вечір якраз пішла до подруги на день народження і сказала, що ночувати додому не прийде.
Ми довго сиділи на кухні з максимом, пили чай і обговорювали їхні з Олексапндрою відносини. Сама не знаю, як так сталося…. Вранці ейфорія минула, і я відчула розпач. Ми нічого не обговорювали. Максим просто зібрався і пішов.
Я довго плакала, адже розуміла, що закохалася в нього по-справжньому.
Наш роман тривав місяць. Потім Максим помирився з Олександрою і ми обидва робили вигляд, що нічого не сталося. Він написам мені, що кохає Олександру, і я змирилася, відспила у тінь.
Через кілька тижнів я відчула зміни в собі. Лікарка підтвердила моє припущення. Звичайно, я відразу знала, хто батько моєї дитини, адже після чоловіка я ні з ким не була.
Відмовитися від народження дитинки в цій ситуації було б найправильніше, але я так не змогла. Я вирішила залишити дитину.
Дочці я в той же день розповіла, що у мене був швидкоплинний роман, але ми розбіглися. Новина про вагітність здивувала її не менше.
Відтоді минуло більше шести місяців. Максим з Олександрою готуються до весілля. Ми обоє так і не зважилися розповісти їй правду. Весь цей час Максим був поруч і допомагав мені, як міг. Щоб не зіпсувати життя Саші, я розірвала з Максом будь контакти. Я намагаюся рідко з ним бачитися, щоб не будити зайвий раз почуття, адже я досі його люблю.
Скоро народжувати. Мені навіть лячно подумати що буде, якщо дитина народиться схожою на Максима…
Кілька днів тому він прийшов забрати якісь речі Олександри. Дочки вдома не було. Слово за слово і наші почуття спалахнули з новою силою… Ми відновили наші відносини.
Тепер я заплуталася ще більше, і що робити далі – я не знаю. Я розумію, що роблю неправильно, але я не можу нічого з собою зробити. Серцю й душі не накажеш… Можливо, треба все розповісти Саші і бути з Максимом? Можливо, він якраз моє щастя, а не її, а вона своє ще зустріне?..
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
