fbpx

Я чекаю дитину, нашого первістка. Тоді вона сама почала до нас приїжджати. Приїде ще засвітло, поки Коля на роботі, і розповідає мені всякі неприємності, новини лякаючі й сумні, та ще з подробицями, яких я намагаюся уникати. А тут ще й повістка чоловіку

Спочатку з матір’ю Миколи у мене були добрі стосунки. Але коли вона дізналася, що після одруження ми плануємо переїхати до моєї однокімнатної квартири (мені її батьки купили ще поки я навчалася в Києві) та жити окремо, її ставлення раптово змінилося, причому змінилося не в кращий бік.

Спочатку Коліна мама переконувала, що нам краще жити у її великій квартирі, а мою здавати в оренду. Потім почала дорікати чоловіку, що він збирається її покинути, адже вона вже “літня і самотня жінка”.

Щоправда, свекруха ще навіть не на пенсії, хоч ніде й не працює.

Потім вона начебто змирилася з нашою позицією, але зажадала, щоб чоловік після роботи щодня до неї заїжджав. А кожних вихідних ми вдвох маємо приїжджати до неї в гості.

Чоловік у мене людина м’яка і не міг не погодитися. Тим більше, що вона інакше обіцяла взагалі перестати з нами розмовляти і спілкуватися.

Те, що чоловік щодня затримується після роботи, мене скоро почало напружувати й невлаштовувати. Я чекаю дитину і теж потребую його уваги. Та й сама до свекрухи їздити перестала, адже важко і не дуже хочеться, правду кажучи.

Коля й сам став рідше їздити до матері. Тоді вона сама почала до нас приїжджати. Приїде ще засвітло, поки Коля на роботі, і розповідає мені всякі неприємності, новини лякаючі й сумні, та ще з подробицями, яких я свідомо намагаюся уникати. берегти свій емоційний стан.

Ще й каже, що це через мене син відмовився від неї. Постійно шукає, що я не так зробила, щоб зазначити, яка з мене навдала господиня.

Я не так вихована, щоб відповідати мамі чоловіка у її стилі. Та й не можу перестати пускати її на поріг. Коля і так переживає через матір, і я не хочу зробити все ще гірше, не хочу остаточно зіпсувати взаємини. Тому доводиться терпіти та мовчки вислуховувати її претензії.

Не розумію, що з нею не так, і чому вона так до мене ставиться. Інша раділа б, що у дітей є окреме житло, а свекруха примудряється тут ще й проблему знайти. Підозрюю, що й онукові вона рада не буде.

А тут ще й повістка чоловіку прийшла. Взагалі не уявляю, що далі зі мною і з дитиною буде, як я без Колі. До своїх батьків не поїду, адже вони в Дніпрі… У нас в Броварах все таки спокійніше, хоча теж відносно. Але тут мама чоловіка зі своїми причудами.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page