Я через вчинки свекрухи тільки червонію раз у раз. – Хіба жінка на пенсії, яка має онучку, може так поводитись? Ось моя мама, наприклад, справжня бабуся. Вона живе в селі, має господарку, а коли ми приїжджаємо, то пиріжки пече, – кажу я чоловіку. Він і сам не в захваті від мами, але нічого вдіяти не може. А недавно вона заявила, що заміж виходить, і це в 52 роки. Геть сором втратила. Молодуха знайшлася.
Я не розумію таких жінок, у яких вже онуки, а вони все ще молодяться. Прикраси, туфельки, манікюр, волосся фарбують в дивний колір. Це ж не нормально. Жінка повинна бути охайною, але ж не папугою. Як не як, але старості це не личить.
Приклад такої дами, яка вже онучку має, а все молодиться – це моя свекруха. Валерії Олександрівні 52 роки, а робить з себе дівчинку років 20. Її нічого не цікавить: ні наше з чоловіком життя, ні життя нашої донечки.
У свекрухи своє життя, сповнене пригод. Працює вона адміністратором в одному салоні краси. Вії накладні, нігті нарощені, волосся кольору блонд, постійно нафарбовані губи, сукні, і підбори такої висоти, що я молода таких давно не купую. Я коли вперше побачила Валерію Олександрівну – мало не знепритомніла. Ну яка з неї свекруха, а тим більше – бабуся? Просто дама з вищого оточення…
Що ще я хочу вам про неї розповісти, вдома Валерії Олександрівни майже не буває, а живемо ми всі разом у неї в квартирі. Вона вранці йде на роботу після того, як нанесла тонну макіяжу, а потім після роботи зі своїми подружками зависає по всяких кафе, барах, караоке. Додому приходить пізно ввечері, буває взагалі на ніч не приходить. Я не раз дивилася на неї з подивом, а вона мені у відповідь, що треба жити для себе.
Чого? Яке для себе? У неї син, онучка. Вона повинна з роботи бігом бігти додому, готувати їжу, прати, прибирати, з онучкою няньчиться. Але ні, Валерія Олександрівна по подружкам і нігті фарбувати. Це де таке бачено?
Ось моя мама, їй 55 років. Вона вже на пенсії, вдома постійно готує, за городом дивиться, худобу тримає, шкарпетки в’яже. Не те, що моя “дорога” свекруха.
Я скільки разів не просила посидіти свекруху з онукою, вона ні в яку. У неї постійні справи. Я знаю які – з подругами дегустація “червоненького” і відпочинок на яхті у якогось мужика. Зовсім сором втратила. Не раз чоловіку говорила про неї, а він каже, що вона має право. А я вважаю, що ні. Валерія Олександрівна повинна стежити за дітьми і внуками, присвячувати життя на старості літ їм. А інакше навіщо вона сина на світ привела? Щоб був просто?
Два дня вдома не ночувала. Вчора приходить щаслива така і каже нам, що виходить заміж і їде від нас. Зібрала речі і поїхала з самого ранку. Я думала, все це мені сниться. Як вона може ось так з легкістю нас усіх покинути?
Щоб ви мені порадили? Які слова їй потрібно говорити, щоб вона нарешті зрозуміла, що бабуся це бабуся, а не краля на каблуках?
Сил більше немає.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
