fbpx
життєві історії
Я чула розмову Богдана з його найкращим другом від початку до кінця. Ніколи мене так не “колотило”, як того суботнього вечора. Як же багато я упустила у нашому житті

Я чула розмову Богдана з його найкращим другом від початку до кінця. Ніколи мене так не “колотило”, як того суботнього вечора. Як же багато я упустила у нашому житті.

Наталя була однією з таких жінок, яку у будь-якому віці назвуть дівчиною. Величезні очі, маленький ніс та пухкі губи. Струнка, світловолоса. Наче вічна студентка. Вона навіть одяг купувала молодіжний, і ходила у навушниках та з книгою. Ніколи не подумаєш, що їй давно за тридцять.

Її чоловік, Богдан, був навпаки, дуже солідним та дорослим. Незважаючи на те, що вони були одного віку, чоловік ходив із залисинами, з втомленим поглядом та животом. Не можна сказати, що він відчував себе старим, але від своєї дружини дуже відрізнявся.

Наталя захоплювалася читанням, багато гуляла та розмірковувала про майбутнє. Про нову квартиру, про ремонт, про майбутніх дітей. Вона працювала в індустрії краси, тому вирішила, що забезпеченням сім’ї має займатися чоловік. Богдан був фінансистом. Нічим не захоплювався і у вихідний любив поспати.

Якось Богдан відправив Наталю на прогулянку з подругами, навіть грошей дав, щоб до вечора не поверталася. До нього мав приїхати старий армійський друг, з яким хотілося посидіти вдвох, без жіночих очей.

Спочатку Наталя поставилася до прохання чоловіка позитивно, але, згадавши сюжет із одного недавно прочитаного роману, дівчина запідозрила недобре. А раптом інша жінка?

Як тільки чоловік вирушив до магазину, дівчина сховалась на балконі, який був відремонтований як місце для релаксу та читання книг. Вона завісила штори та могла спокійно спостерігати за тим, що відбувається у квартирі.

Чоловік повернувся не один. З ним справді був друг! Вони присіли на кухні і почали згадувати про давні часи. Досить часто чувся брязкіт чарок, розмова тривала і незабаром зайшла про жінок.

-Богдане, чесно! Розлучення – річ! Зараз у мене і гроші, і дівки! Жодних обмежень! Живу та радію! Бо нав’язали ці стереотипи. Ти теж з часом мене зрозумієш.

– Та ну, Іване, я свою дружину люблю! Буває, що дістала ця одноманітність: робота, будинок, плани, покупки. Їй здається, що я щасливий, що весь день в офісі горбачусь. Думає, що гроші на мене сиплються самі.

– Вона ж у тебе теж весь день у салоні стирчить? А ти ж тепер і марш-кидок не подужаєш!

– А я про що? Мені також хочеться подорожувати, у горах побувати. Але мені весь час доводиться думати про неї. Адже її гроші – це її, а мої гроші – наші!

– То ти сам цю проблему й створив. А я раніше теж так поводився. Задумайся, доки не пізно.

Друзі довго щось розмовляли, але Наталя перестала прислухатися. Дівчина вперше усвідомила, як вони живуть. Чоловік жодного разу не скаржився. Адже це їй доводиться сидіти на дієтах, щоб зберегти фігуру. Виявилося, що Богдан теж жива людина зі своїми емоціями та бажаннями. Раніше вона була певна, що чоловік усім задоволений.

Наталя по-іншому стала дивитися на чоловіка, прислухалася до його бажань і менше вимагала. Богдан став ходити до спортзалу. Минув деякий час, і чоловік поцікавився:

– А чому ти тоді лишилася на балконі? Вирішила, що я з якоюсь жінкою прийду?

– З чого ти вирішив, що я була вдома?

– Так я ж від під’їзду не відходив. Посадив Івана у таксі та повернувся. А ти вже на кухні.

– Потрібно вирішувати проблеми, а не таїти все в собі. Невже ти думав, що я тебе не зрозумію? Давай обговорювати?

З того дня вони стали ділитися один з одним своїми переживаннями і не тільки…

Фото ілюстративне