fbpx
життєві історії
Я декілька днів налаштовувалась на розмову з Віталіком, через його можливу реакцію. І лише в п’ятницю, приготувала його улюблені пельмені, посадила чоловіка за стіл, і поділилася новиною, яка мала кардинально змінити хід нашого життя. – Я не проти. Але тобі краще на деякий період переїхати до своїх батьків. Коли малюку буде рік-півтора, я тебе заберу назад

Я декілька днів налаштовувалась на розмову з Віталіком, через його можливу реакцію. І лише в п’ятницю, приготувала його улюблені пельмені, посадила чоловіка за стіл, і поділилася новиною, яка мала кардинально змінити хід нашого життя. – Я не проти. Але тобі краще на деякий період переїхати до своїх батьків. Коли малюку буде рік-півтора, я тебе заберу назад.

П’ять років нашого з Віталіком шлюбу минули у звичайній обстановці. Нам уже було трохи за 30, кожен сконцентрований на своїй кар’єрі, досягненні цілей. І тут така новина – я чекаю дитину. Дізналася зовсім випадково. Зайшла дорогою з роботи купити деякі препарати для аптечки і щось потягнуло мене купити тест, мабуть, сьоме чуття. Дома я його зробила і була в в подиві – дві смужки.

Ні, такого не може бути, подумала я, швидко пішла в аптеку і зробила ще кілька. На жаль, я справді була при надії. В голові одразу ж потемніло, застукало у скроні. Адже Віталік не хоче поки дітей, та й я тільки почала рухатися кар’єрними сходами. Але іншого виходу не було.

Декілька днів я не могла налаштуватися, щоб розповісти про все чоловікові. Я просто хвилювалась через його можливу реакцію, і лише в п’ятницю, приготувавши його улюблені пельмені, наважилась на розмову. Почала я  з простого питання — мовляв, а що якщо? І ось що мені відповів Віталік.

– Ну раз ти при надії, добре тоді. Але тільки їдь до батьків тоді ще до появи на світ малюка. А коли буде малюкові рік чи півтора, повернешся назад. Сама розумієш, немовлята ночами спати нормально не дають. Та й мені працювати треба буде за двох, а ти з дитиною заважатимеш!, – сказав Віталік, а я ледь зі стільця не звалилася.

Ну як так? Тобто ми йому заважатимемо? А як же мільйони інших сімей, де всі разом живуть і якось працюють. Я тоді йому нічого не відповіла.

Тільки всю ніч я провела в роздумах, як мені бути далі. Я була більш ніж впевнена, що насправді Віталік просто не хотів дітей, єдиним виходом було відправити мене на рік до батьків, а потім взагалі залишити одну. Загалом зараз я не знаю, як мені бути далі. Але я вже на третьому місяці. А з Віталіком, швидше за все, розлучуся.

Що б ви мені порадили?

Фото ілюстративне