Я дітям прямо так і сказала, якщо я буду не в змозі себе обслуговувати в старості, щоб навіть не думали, а влаштували мене в будинок для літній людей. Я ж їх не для того на світ приводила, щоб мені “склянку води” колись подали.
Я точно знаю, що багато людей не хочуть ставати батьками, але через те, що вони бояться, що не буде кому склянку води подати в старості, вони все-таки стають батьками.
Але наявність дитини – це далеко не завжди спокійна старість. Чому? Та тому, що діти дуже часто й самі себе забезпечити не можуть, не те, що ще своїх батьків. А у багатьох дітей просто взагалі немає бажання доглядати своїх батьків.
Моя тітка привела на світ та виростила трьох дітей. Потім вона доглядала і трьох онуків, а коли занедужала, то її взагалі ніхто не захотів доглядати: ні діти, ні онуки. Ось таке воно – життя.
То що тоді робити? Мені здається, що треба збирати гроші та займатися своїм здоров’ям. Доглядати кволу людину – справа нелегка і це мають робити спеціально навчені люди. Але ж їм треба платити. Ось для цього людина і повинна накопичувати гроші: щоб у старості сплатити собі догляд. Оце буде правильним.
А сподіватися на родичів та друзів не варто. Адже в них може не бути бажання доглядати, може не бути можливості, а може не бути й коштів. І тоді вся їхня допомога зводитиметься до слів: “тримайся, не здавайся”.
Я була в одному гарному інтернаті для людей похилого віку. Мені там дуже сподобалося. Там був добрий догляд, навіть проводили концерти та влаштовували дні народження. Ось у такому місці я хотіла б жити, коли вже не зможу себе обслуговувати.
Це набагато краще, ніж сподіватися на дітей та не отримувати від них ні допомоги, ні догляду.
А ви зі мною погоджуєтесь?
Фото ілюстративне
