fbpx
життєві історії
Я для кого тут розклад повісила? З 7-00 до 9-00 кухня моя! Ваша з 9-00 до 11-00. – Чого ти тут розкомандувалася? І графік свій собі знаєш куди приліпи? – накинулася я на сестру, не забувши про чоловіка: – А ти що стоїш? Пройшов на кухню і поїв, що ти цю домашню пернату слухаєш? Ніякої тиші! І дитячий садок свій вгамуй! Після того, як Віка фарбою з балончика поділила кухню і прохідну кімнат навпіл

Колись ми в родині домовилися: мамина квартира – сестрі, а бабусина – мені. Розмову про це заводила не я, а сестра. Тільки вона наполягала на тому, щоб обидві квартири їй залишилися. Адже у неї – двоє дітей, їй потрібніше.

Мама була на боці сестри і написала на неї заповіт, а ось бабуся пообіцяла сестрі свою квартиру тільки після народження ще одного онука.

Моя розлучена сестра швиденько знайшла собі бичка і забабахала ще одну ляльку. Пред’явивши новонароджену дівчинку, вона зажадала від бабусі походу до нотаріуса. На що бабуся тільки посміхнулася:

– Я ж зрозумілою мовою сказала – після народження онука. А це – внучка!

Сестра Віка закипала від злості. Дівчинку вона хотіла здати в дитбудинок, але мама і співмешканець сестри її відрадили, зупинили.

Вже не знаю, з чого сестра взяла, що я в цьому винна, але квартиру бабуся залишила мені. Ми з чоловіком тому і не поспішали з дітьми – свого житла не було. А отримавши бабусину квартиру, ми відразу вирішили народжувати.

Поки я носила дитинку, сестра з мамою шарпали мене. Вони вважали, що я маю благородно продати квартиру і поділити гроші на трьох. Причому, кожна з них мені дзвонила і намагалася кинути іншу:

– Слухай, а навіщо нам з мамою твоєю сестрою ділитися? Продавай квартиру, гроші навпіл поділимо – більше дістанеться.

Так вийшло, що одними дзвінками Віка не обмежилася. Коли вона волала на весь під’їзд що ми повинні обдурити маму, мама це почула. Я впевнена, що мама приходила з тим самим – вмовляти мене “обійти” Віку.

Почувши, що дочка її випередила, мама вийшла з під’їзду і пішла додому збирати речі сестри.

– Я не буду терпіти зрадницю, яка плете інтриги за моєю спиною, в своєму домі!

Куди сестра пішла? Правильно – до мене. До співмешканця вона піти не могла – там його мама, яка сестру мою на дух не переварює, а сам він десь на заробітках.

– Тепер мама нам не завадить поділити квартиру. Тільки продавати не треба – я тут житиму. Все одно – половина грошей моя, замість них візьму половиною квартири, – радісно заявила Віка, стоячи в оточенні трьох дітей і валіз на порозі мого будинку.

Я пустила їх переночувати – не залишати ж племінників на вулиці або в під’їзді. І навіщо я тільки це зробила? Невгамовні діти, всі в свою маму, залізли в кожну дірку, зіпсували все, до чого дотяглися, і споганили свіжий ремонт. Знати б заздалегідь, чим це скінчиться – на поріг би не пустила!

Вранці я прокинулася від криків – сестра лаялася з моїм чоловіком:

– Я для кого тут розклад повісила? З 7-00 до 9-00 кухня моя! Ваша з 9-00 до 11-00.

– А снідати перед роботою я можу? – обурювався чоловік. – І взагалі, вас на ніч пустили, якщо я не помиляюся?

– Не твоя справа, на скільки нас пустили. Я – майже власниця половини квартири! Хто мене звідси вижене? А на рахунок сніданку – за 300 гривень я поступлюся тобі правом на кухню на одну годину!

У мене боліла голова, а ще з кухні йшов нестерпний запах чи то яєчні, то чи тухлих яєць. Я не витримала, вийшла з кімнати і гаркнула:

– Чого ти тут розкомандувалася? І графік свій собі знаєш куди приліпи? – накинулася я на сестру, не забувши про чоловіка: – А ти що стоїш? Пройшов на кухню і поїв, що ти цю домашню пернату слухаєш? Ніякої тиші! І дитячий садок свій вгамуй!

Виселяла я сестру через тиждень, з представниками органів правопорядку. Після того, як Віка фарбою з балончика поділила кухню і прохідну кімнат навпіл. Пустила переночувати на свою голову.

На тлі спільних почуттів до мене, сестра помирилася з мамою. І вони почали оббивати пороги різних інстанцій: вимагали це… дістати з земельки бабусю, оскільки вони впевнені, що це я її на той світ відправила заради квартири. Це ж треба додуматися!

Вони звинувачували мене в шахрайстві, сестра намагалася засудити мене за уявні образи її і її дітей, поки вони тиждень жили у мене.

Ми з чоловіком порадилися і вирішили переїхати в інше місто, продавши мою квартиру.  все одно вони не дадуть нам спокійно жити. А  працюємо ми з Дімою обоє віддалено, тож нам немає різниці, де жити.

Можу лише уявити, що буде, коли мама з Вікою про продаж квартири дізнаються! Але цю інформацію вони отримають лише постфактум, інакше з ними не можна.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page