fbpx

Я добре знала, чого посеред тижня свекруха з дочкою приперлися до нас додому. В мене ж ювілей, і сидіти в роздумах, що ж такого подарував мені Дмитро, їм не під силу. Вони навіть не дочекалися нашого приїзду, все по телефону розізнали. – Синок, я ж тобі життя подарувала, і на свій ювілей чекаю ще дорожчого подарунку. Дружин може бути багато, а матір у тебе одна

Я добре знала, чого посеред тижня свекруха з дочкою приперлися до нас додому. В мене ж ювілей, і сидіти в роздумах, що ж такого подарував мені Дмитро, їм не під силу. Вони навіть не дочекалися нашого приїзду, все по телефону розізнали. – Синок, я ж тобі життя подарувала, і на свій ювілей чекаю ще дорожчого подарунку. Дружин може бути багато, а матір у тебе одна.

В середу в мене був ювілей. Коли я збиралася вже виходити з роботи зателефонував чоловік:

– Я зараз за тобою заїду і з’їздимо тобі купимо подарунок. Добре?

– А на кого залишимо дітей? – Запитала я.

– Моя мати приїхала. Вона сама запропонувала свою допомогу. Ти її терпіти не можеш, а вона намагається, хоче допомогти. Сама приїхала, та ще й Юльку привезла.

Справжня причина її візиту була більш ніж очевидною. Насправді, їй треба було знати, що мені чоловік подарує.

Дмитро запропонував мені купити браслет. Нам у цей день дуже пощастило, бо на прикраси, інкрустовані діамантами, була пристойна знижка. Мені хотілося всього й одразу, але оскільки ми були “іпотечниками”, я зібрала свою волю в кулак і обрала бюджетний варіант.

Коли ми їхали додому, то всі були задоволені: чоловіка тішила моя скромність, а мені подобався подарунок. Мати Дмитра не стала чекати нашого повернення і зателефонувала доки я була в дорозі:

– Що ж ви купили? Скільки коштує? Навіщо ви гроші тринькаєте, у мене ж скоро ювілей!

– Мені чоловік подарував браслет. Нам так пощастило, сьогодні в ювелірці були добрі знижки.

– А як магазин називається? — поцікавилася жінка.

Після того, як я зайшла додому в мою руку, одразу вчепилися двоє:

– Синку, якщо ти мені подаруєш таку дешеву річ, то я на тебе ображусь! – з неприхованою радістю в голосі промовила мати чоловіка.

– А мені подобаються! Ти й мені такі купиш! Браслет просто супер. Ми поки вас чекали, то приглянули собі подарунки у них на сайті. Ходімо я тобі зараз покажу. Сказала Юлька і потягла чоловіка показувати свої “хотілки”.

Я розуміла, що у Юльки  запити ще ті. Свекруха приглянула собі каблучку з сапфіром, який красувався в оточенні діамантів, сестричка вимагала купити їй каблучку, інкрустовану камінчиком зі скромними розмірами з перепелине яйце.

– Я хочу це. – свекруха тицьнула пальцем на екран ноутбука. – Це мені подаруєш. Якщо є гроші дружині на діаманти, то значить і матусі знайдеш!

Вартість обраного подарунка була значно вищою за вартість нашого автомобіля, адже у нас було двоє дітей, та ще й іпотека.

Коли Юля побачила вираз наших з чоловіком очей, вона стримала свій запал.

– Та не треба мені нічого. Я у чоловіка випрошу. Ми підемо, рада була вас бачити!

– Я з місця не зрушу, поки син не пообіцяє мені, що зробить мені цей подарунок на день народження. Не діло це, що невістка розряджена в золото, та хутра, як ялинка, а мати ходить як жебрачка. – ледве стримуючи обурення, сказала свекруха.

– Шановна, мама мого чоловіка, ми не зможемо вам відстебнути такий подарунок, бо це занадто велика для нас сума. Може, коли ми виплатимо іпотеку, ми й подумаємо над тим, щоб виконати вашу забаганку… – сказала я, але потім мене перебила свекруха.

– Мене твоя думка не цікавить! І тобі нема чого залазити в наші сімейні розмови! Ти взагалі хто тут? – перейшла вона на вищий тон.

Мені в цей момент стало дуже прикро через те, що вона дозволяє собі таке, в моєму будинку і при моїх дітях. Тепер розлютилася я:

– Ви, звичайно, вибачте, але мені хочеться запитати, у вас нічого не трісне від таких подарунків? Ви навіть не привітали мене, а запити у вас о-го-го.

– Любонько, ти запам’ятай, таких, як ти у мого сина може бути десяток. Мені що тепер запам’ятовувати, коли яка з його дівок має день народження? Чи небагато честі? Не треба влазити у наші розмови, ми й без тебе зможемо розібратися!

Юля потягла матір на вихід:

– Ох і засиділися ми у вас, нам настав час. З ювілеєм тебе! Браслет ульотний! Мамочка, давай одягайся!

Вже з коридору жінка сказала:

– Сину, ми ще не домовилися з тобою!

Після того, як Дмитро зачинив за родичами двері, я пішла у ванну. Коли я вмилася і трохи заспокоїлася, то сказала чоловікові, що якщо він купить матері, цю каблучку, то я подам на розлучення.

У цей момент чоловік усміхнувся і показав мені повідомлення, яке надіслала йому мати: Ти мені більше не син, якщо не зробиш мені цей подарунок! Чоловік усміхнувся і запитав:

– Таке враження, що вас цього спеціально вчать? Мати сьогодні сильно перегнула ціпок, можеш спати спокійно – не куплю.

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page