Я допомагала дочці з немовлям, бо розуміла, як це залишитися без підтримки чоловіка. Я ж і подумати не могла, що Алінці я роблю ведмежу послугу. Вона всі турботи за мою онучку переклала на мене. Я ж звільнилася з роботи, лиш би їй допомогти. А недавно дочка заявила, що хоче влаштувати своє життя, а дочка їй буде лиш на заваді. Аліна сказала, щоб я виховувала її дитину, бо мені це гарно виходить. – Мене ж з дитиною ніхто заміж не візьме!
Хочу з вами поділитись історією із свого життя. Мені на даний час, як ніколи, потрібна слушна порада і допомога у непростій ситуації, яка склалась у відносинах між мною і старшою дочкою.
Своє сімейне життя я почала будувати дуже рано, мені тоді ледь за вісімнадцять було.
Тарас тоді для мене був таким мужнім, майже всі його боялись на танцях, поряд з ним я почувалась в безпеці і закоханою по вуха.
Весілля ми відгуляли по тій причині, що я була при надії. Молода сім’я, окрема квартира, здавалося б тоді, що ще потрібно для щастя.
Та з появою донечки я почала помічати, що мій коханий почав частенько тікати з дому, йому наче не цікаво було проводити з нами час.
А потім і взагалі сталось так, що Тарас мене почав обмежувати у фінансах.
Коли нашій донечці було чотири, я вирішила піти на роботу. Алінка, так ми назвали дочку, відвідувала садочок. Ось тут все і почалось.
Тарас мене безпідставно ревнував. А потім почалось і гірше… на що я закривала очі два роки.
Останньою краплею було те, що чоловік розізлився на мене за невимиті черевики. І все це бачила наша дочка.
Де я тоді взяла стільки сили і мужності духу. Але я це зробила.
З донечкою на руках я переїхала в інше місто до батьків. Мама з татом, знали що у мене з чоловіком не все було так добре…
Батьки наполягли тоді на розлучені, і підтримали мене у всьому.
Згодом я знайшла собі іншу роботу і наче все стабілізувалось у моєму житті. Тарас навіть особливо і не боровся тоді за нас.
Через деякий час через спільних знайомих я дізналась, що у нього інша жінка, та це зовсім не засмучувало мене. Адже ми з донечкою тепер у безпеці.
Так роки минали, і ось моя донечка вже студентка.
Я за цей час також влаштувала своє життя. Живемо ми тепер окремо від батьків. Я зустріла нове кохання, того самого справжнього чоловіка, про якого мріяла в юності.
Звати мого обранця Андрій, він настільки оточив нас з дочкою турботою, що ми відчуваємо його любов і по-справжньому щасливі.
У нас народилась спільна донечка Яринка, їй на даний час вже одинадцять. Здавалося б далі все буде тільки так, добре і щасливо. Та моя Алінка дізналась, що чекає дитинку від свого однокурсника, ця новина сильно стривожила нашу сім’ю.
Хлопець той відмовився брати на себе відповідальність, тому нам довелося втішати Аліну самим. Звісно, що я дочку не залишила сам на сам. Я завжди були поряд, навіть коли на світ з’явилася моя внучка.
Та через місяць після виписки дочці не ставало легше, вона наче боялась залишатись сама з дитинкою.
Тому мені довелось розрахуватись з роботи і допомагати дочці з дитям.
Чоловік мене в цьому рішенні цілком підтримував, хоч нам і було фінансово важко, проте ми були щасливі і раділи кожному дневі.
Такими своїми діями і допомогою, я наче відсторонила дочку від внучки.
Аліна зовсім байдуже ставилася до своєї донечки і у всьому розраховувала тільки на мене.
З цього приводу у нас часто зчинялись бурі і одного дня дочка мені заявила, що хоче влаштовувати своє життя, а донечка їй в цьому тільки на заваді.
Що мені робити я не знаю?
Я у сильному відчаї, як довести дочці, що ця дитинка це скарб і зовсім не є завадою на шляху до щастя? Дочка мені стверджує, що хоче піти жити окремо, а внучку залишити мені…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
