fbpx
життєві історії
Я досить забезпечена жінка, свого часу успішно вийшла заміж та переїхала до заміського будинку. І невістка без роду племені мені була не потрібна. Я тоді все зробила, щоб вони з сином розбіглися. Але я і в сні не могла уявити, що ми знову зустрінемося! Одягнена простенько, на голові три волосини у хвості, запаху парфумів немає взагалі. Гостя накинулася на солодощі, багато з яких їла вперше. Стіл не прибраний, їжі не залишилося, підлога устелена крихтами від тістечок. “Давай домовимося так. Я даю тобі кругленьку суму, повір, тобі на півжиття вистачить. А ти зникаєш із радарів мого Романа”

Я досить забезпечена жінка, свого часу успішно вийшла заміж та переїхала до заміського будинку. І невістка без роду племені мені була не потрібна. Я тоді все зробила, щоб вони з сином розбіглися. Але я і в сні не могла уявити, що вони знову зустрінуться!

Якось мій єдиний і улюблений син привів до будинку дівчину: «Мамо, знайомся, це Люда!»

Я подивилася на дівчину і одразу все зрозуміла. Було видно, що нова обраниця сина приїхала із села. Одягнена простенько, на голові три волосини у хвості, запаху парфумів немає взагалі.

Людмила мені одразу не сподобалася. Причому я й не намагалася вдавати, що це не так. Навіть чаю не запропонувала, просто привіталася і пішла до своєї кімнати.

Я бачила, що син узяв все у свої руки, показав Людмилі дім та сад. Потім заварив чай і подав до столу купу частування. Гостя накинулася на солодощі, багато з яких їла вперше.

Коли молодята пішли, я спустилася на кухню і дуже розгнівалася. Стіл був не прибраний, їжі не залишилося, підлога устелена крихтами від тістечок. Мені дуже не хотілося, щоб син зустрічався із сільським дівчиськом. І тоді у моїй голові з’явився план.

Наступного дня я сказала Ромі, що хочу все ж познайомитись із Людою ближче. Мовляв, учора я мала погане самопочуття, тому й пішла. Син дуже зрадів і одразу зателефонував своїй дівчині. Увечері вона знову приїхала.

Цього разу я накрила на стіл, приготувала кілька своїх фірмових страв. Бракувало лише пляшечки ігристого, за яким я і відправила Романа в льох. Поки його не було, я сказала Люді: “Давай домовимося так. Я даю тобі кругленьку суму, повір, тобі на півжиття вистачить. А ти зникаєш із радарів мого Романа”.

Люда була в ступорі від такої пропозиції. Але коли вона дізналася, яка сума їй дістанеться, трохи поміркувавши, погодилася. Угода вдалася. Тільки от мені було мало, щоб дівчина просто покинула сина.

Я продумала все так, щоб він сам це зробив. Обмовила трохи цю дівчину, розповівши про її неіснуючі зв’язки з іншими хлопцями. Роман повірив. Проте він завжди вірив кожному моєму слову.

З того часу минуло близько 5 років. Роман, як і раніше, жив під моїм крилом. Я була зовсім не проти його утримувати. Зрідка я вибиралася до міста за покупками або на сеанс до салону краси.

Якось я зустріла там Люду і зрозуміла, що моя колишня потенційна невістка не просто так зайшла до салону, вона – його господиня.

Коли вона мене помітила, підійшла до мене і сказала: «О, які люди! Валентино Петрівно, може, вам знижку зробити?”

Виявилось, що отримані гроші Люда витратила не на себе, а вклала їх у бізнес. Про те, що трапилося, вона не шкодувала ні секундочки, адже, як виявилося, з самого початку розуміла, що мій Рома їй не підходить:

“Дайте вгадаю, Ромочка досі живе з вами? Не здивована, адже такий мамин синочок нікому і даремно не потрібен! Мама те, мама се, без вас і кроку ступити не міг!”

У ту мить я зрозуміла, що попалася на свою вудку. Я думала, що обман у стосунках із сином був вимушеним заходом. Але насправді все обернулося проти мене. Я сіла в машину та поїхала додому. Але коли повернулася, син уже знав про все. Люда сама йому зателефонувала та все розповіла.

Вчора Роман повідомив мені що з’їжджає від мене. Що вони з Людмилою будуть разом і він йде захищати Україну.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page